Ненавиджу це місто, ненавиджу його кольори
мені було б прикро,що тебе закрили в квартирі зі мною,
у найогидніший відрізок літа,
Бо ж в архітекторів тутешніх дивне відчуття краси,
хоча у тебе воно не краще,
якщо ти досі тримаєш мене так близько.
Ти скоро поїдеш,
а я змушена буду залишитись тут одна
і це, все таки, гірша із можливих новин сьогодення,
на паркет пролилася кава, і тебе вже практично нема,
а у мене без тебе не так вже й багато натхнення
щоб дуже.
Я тільки хочу,щоб за вікном у нас був Львів,
а не інші міста,що нагадують секонд-хенди,
щоб не лякатися від різкості голосів,
мутних компаній за вікном, застінних сусідів
і решти.
І підіймати б тебе серед ночі словами:"піди,перевір двері"
бо в мене параноя,бо хтось цокотить у ванній,
а за тобою не так вже й темно.
Ненавиджу це місто, особливо коли ти їдеш,
особливо,коли не можу з тобою,
у найогидніший відрізок літа,
із,як завжди, забитою хламом головою.
ID:
589790
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 25.06.2015 16:41:13
© дата внесення змiн: 03.07.2015 13:59:21
автор: Євгенія Муц
Вкажіть причину вашої скарги
|
