Свій вік я доживу і стисну зуби.
Для мене світ - бридкий безбаврний слиз.
Можливо, я неввічливий та грубий...
А хто зі мною ніжним був колись?
Матусю, рідна! Що Тобі сказати?
На всіх фронтах життя немає змін.
Давно не бачу світла з каземату,
Спливають дні. Закреслив ще один.
І так по колу. А рядки глибинні
Вночі карбують істину одну,
Що виходу немає з павутиння...
Лише у сні надію поверну.
Вже чую, як мої стихають кроки
Під сміх вульгарний злиднів та калік.
Чекай мене! Чекай, рідненька, поки,
Я стисну зуби й доживу свій вік.
