Не розумію, не пробачу, відпущу,
А серце б'ється у лещатах зради.
Дощі змивають все про нас, мовчу,
Немає в кого запитати ради.*
Як боляче, і чорні хмари скрізь,
А дуже хочеться і сонця, і світанку.
Та все ж гублю я головну життєву вісь,
І не вині, та істина спочатку, якщо знайдеться довірлива душа
Віддам усе і не розтрачене кохання.
А ти, колишня, не коштуєш й гроша,
І це кажу, повір, тобі останнє,
Нам дали. Почитай.
