коли над прірвою що тягне в безмежність по під лезами гострих ілюзій поміж серця кривавих пісень ми життя намалюєм вузол 23:42:35
Сергій
гомін крові в устах що стигли запах ночі що в шкірі стине ми не можемо бути в тілі коли разо йдемо у вирій 23:43:45
Сергій
коли плеще вода по стегнах що вбирає вуста холодні ми у полі посадим древо наших рвдних живих ілюзій 23:44:57
Русана
посплітаєм руки, серця,голоси, окрики, неозначені звуки,
позбудемся фальші, двозначності, перверзій ілюзій...
Русана
ми вустами вишиватимем обереги на скелях і тілі
ми є ті, що горять, ми є ті, що ще тлієм 23:47:21
Сергій
що даруємо воду до скону що запалюєм ночі вогнями що прокладують стежки шляхами що дають виростать Матерями 23:48:33
Сергій
що на кожне запалене серце може дати пристанище Бога що по вишитій світлій безмежній проведе мов за руки дорозі
чи у змозі брудні і безбарвні подолати світилища наші що горять спопеляють лучами вогняні квіти радостівласні
слова, наче руни перемішаєм і кинемо в вогняне коло
подивися в останнє назад - так не буде ніколи
23:53:23
Русана
так не буде більше ніколи
краще так як маємо, ми уже сприймаємо, світ новий плекаємо, і разом палаємопородителі ми, два великі світи, у новий сплели свої погляди, свої подихи і слова німі, і з глухої пітьми вирина в очах вогняне життя світлих почуттях
зорі Хорсом розсипані вогняними серпанками зоряними світанками на великій дузі хороводами барвами легкість ніжними фарбами Бог величними сяйвами розкриває в ночі нові сни і величними проливає безлічними в душі кожного стрічного золоті камінці вони палять чаруючи проростають даруючи нові справжі покликання і великі світи
він проводить могутніми рукавами мов сукнями у руках носить пруття сил і провінчує з них сили неба і Золота що породжене Сонячним і могутім Родителем батьком многих світил
Сергій
бачить його не кожний з нас бо живе поміж всих весь час творячи ілюзії багатьох життів
|
|
