валькірія: Вже були розп'яття і Голгофи,
Хтось за нас колись вже воскресав.
Світ за мить, за крок до катастрофи,
"Господи, помилуй!" - на вустах.
Розпинають душу України
На хрестах лукавства та незгод...
Дай прозрінь, воскреслий Божий Сину,
Зберегти нам в єдності НАРОД!
валькірія: Анжеліко, у мене аж мурахи по шкірі...так проймає, наче вперше читаю ці слова... Молодець, давай його всюди, куди лиш можеш, дуже добре!!!
Якщо б хтось гарно це прочитав і зробив добрий відеоряд, схоже на Еспресо... може, Андрій щось придумає?... Дякую Вам!
05.02.2014 - 22:25
АААААА!!!!)))Дякую, від Вас особливо приємно. Андрій розмістив переклад у ютуб, під роликом Еспресо (https://www.youtube.com/watch?v=RFzZszN7uog). Але Ви праві, потрібно розміщувати скрізь, адже прозових аналітичних текстів - багато, а віршів - замало(((. Працюємо!)))
валькірія: Вірмо, що святої води і звитяги нам вистачить, аби прогнати всю нечисть з нашого спільного дому... Підписуюсь під кожним Вашим словом... кровію!
валькірія: Ось шкандибає Слово,
Втомлене в битвах грізних,
Хтось його обезкровив
В лапах своїх залізних,
Знищене і обдерте,
Сотні разів розп'яте,
Наче душею мертве,
Вбите жорстоким катом,
Сумно кидає погляд
В небо з жалів скорботне,
В погляді - згусток болю,
Але вже зримий спротив.
Кинута кимсь монета
В церкві фальцетом стогне,
Підкуп, а чи пожертва?
Морок вростає в скроні...
Знову бруківка, суржик,
Беркут - криваві руки,
В серці холоднім - стужа,
Ближньому ближній - круком,
Ворог, мов звір голодний,
Душить дитя в колисці...
Досить ярів холодних,
Кров'ю - в сиру землицю!
Знову поет-провісник
Скапує кров'ю в рими
В пошуках вічних істин,
Хоче з'єднатись з ними,
Прагне себе наситить
Волею, наче птаха.
Боже, зціли нас світлом!
Слово, воскресни з праху!
валькірія: Ось шкандибає Слово,
Втомлене в битвах грізних,
Хтось його обезкровив
В лапах своїх залізних,
Знищене і обдерте,
Сотні разів розп'яте,
Наче душею мертве,
Вбите жорстоким катом,
Сумно кидає погляд
В небо з жалів скорботне,
В погляді - згусток болю,
Але вже зримий спротив.
Кинута кимсь монета
В церкві фальцетом стогне,
Підкуп, а чи пожертва?
Морок вростає в скроні...
Знову бруківка, суржик,
Беркут - криваві руки,
В серці холоднім - стужа,
Ближньому ближній - круком,
Ворог, мов звір голодний,
Душить дитя в колисці...
Досить ярів холодних,
Кров'ю - в сиру землицю!
Знову поет-провісник
Скапує кров'ю в рими
В пошуках вічних істин,
Хоче з'єднатись з ними,
Прагне себе наситить
Волею, наче птаха.
Боже, зціли нас світлом!
Слово, воскресни з праху!
валькірія: Привідчиню тишком двері у поетову майстерню -
Там в любові диво-сферах все здається пере-пере...
Передчасно переспіле, переброджене у повінь,
Переписане на біло, перекресане у Слово,
Перевистраждне в пісню, пересипане зірками,
Перевдягнуте у чисте, перевишите нитками,
Переборене в протестах, передивлене у вічі,
Перепещене у веснах, пересвячене у Вічність,
Перероджене у зріле, перекохане у ласці,
Перемріяне у Мрію, переписане у Казку...
04.11.2013 - 18:58
Дякую! Наш улюблений І.Гентош казав колись (здається, Кучеруку), що на хорошу пародію треба заслужити! ДЯКА!
валькірія: Бачим ми не лиш очима,
А й душевним зором...
Слово - зброя незнищима,
Ліком є для хворих,
Світлом серця невминущим,
Що тне морок світу,
Слово - хліб, що спраглу душу
Може нам наситить...
валькірія: Холод. У душах крига.
Весни згубились в дорозі.
Люд від зими не оклигав,
Хоч закипає розум.
В серці живе зневіра,
День не несе надії,
Душі навколо сірі,
Втомлені від бездії.
Совість людська хвора,
Все, що святе, продали,
Те, що було потворне,
Вищу ціну дістало,
Те, що горіло в грудях,
Нині лише тліє,
Слово несе облуду
І покривається цвіллю.
Довго травили волю,
Доки її не стало,
Пишуть за нас ролі,
Мову ведуть на поталу.
Хто нам цю кривду робить?
Док' нам терпцю стане?
Ми не в смугастих робах
І не усі безталанні!
Хай собі "світу сильні"
Граються в "чорні ради",
Ми не раби - вільні
Жити себе заради!
Грози шматують небо,
Наче для нас розплата...
Час починати з себе
Світ цей на краще міняти!