Livoberezhna forever: За этот диптих - особая благодарность. Легко, быстро написался, и воспринимается, надеюсь, как живая песня среди современных мегаполисов
Livoberezhna forever: Хай сонце надії – розвіє пітьму,
Хай праведні дії – наповнять сумУ,
Хай слово правдиве веде до мети,
Щоб точку опори свою – віднайти.
Livoberezhna forever: Мов кільця, завиваються хвилини...
Тут - дня і ночі змішана межа.
Шум міста віддаляється невпинно,
Бринить довкола тиша не чужа...
Не прикриває сорому парео,
Мов синій дим, підсвічує зорю.
Лиш тиша, море, я, глибоке небо...
О, де це я? І що це я курю?
Насправді - дуже сподобалося! Просто захотілося пожартувати