Лилия Силина: Погоджуюсь із кожним словом. Але міркую далі:
У США діапазон не такий вже і великий - тільки "фак". А в нас...!
Дійсно, не важливо, хто почав. Але у контексті сучасної мовної ситуації доцільно було б не кричати про важливість для нас української мови (і ворожість російської), а плекати її. До речі, моя мама - з Вінничини, і я в дитинстві там регулярно бувала - ніколи мата не чула. А в Нікополі (рідному місті) чула навіть від однієї однокласниці (інші засуджували).
Лилия Силина: Да все оттуда же! Это чисто русское явление - тюркское.
И все же, раньше такого не было. Чтобы женщины и дети, да еще на улицах, да еще и прилично выглядящие... А эти матовые слова-затычки!
Я много езжу по стране. Наблюдение: чем дальше на восток, тем больше уши вянут.
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
