Дантес: У мене теж претензії не до людей, а до прийменника \"в\". \"В людей\" можна стріляти, але \"сердца ИЗ (не СО) стали\" можуть бути тільки \"у людей\". І якщо Ваша москвичка каже інакше, то ніяка вона не корінна, а так, ліміта)
Дантес: Образно і атмосферно, клас
Тільки зараз зрозумів, що молодих друїдок я уявляв саме так (ну, може, і не уявляв раніше, але тепер буду)
П\"ять копійок:
что в людей всё сердца со стали
Правильно: \"что у людей все сердца из стали\"
Можна, наприклад, \"что людские сердца из стали\"
А ще:
в ветвях вен
Правильний наголос, здається, ветвЯх. Тоді ритм збивається, та й оте в-в-в...
А якщо: в прожилках вен? або і в протоках вен?
Забрав би в обране зараз, але почекаю: раптом виправите?
Дантес: Просто шикарно, панночко! Я у захваті і від оригіналу, і від Вашого відгуку
Все неймовірно круто.
Єдине, що в останньому рядку додав би
А їй ТЕПЕР жити як?
Для ритму.
Дантес: Мужчинам легче понять все буквально, чем нарваться на обвинение, что ничего не понял вообще)
Но тут такая конкретика!
В городе, где белая акация цветёт
В мире найдется сотня городов, где знов цвітуть каштани, но акация - это без вариантов)
Тем более, здесь все наоборот. Даже название, если верить легенде, вначале прозвучало как Асседо.
А в нотах я не рублю
Дантес: Мысль неизреченная - не звук
Цейтнот незыблемый, т.е. вечный? А казалось бы, что у вечности со временем проблем нет
Круглый камень преткновения во главу угла не положишь
Вот ты, Кимми, сама философствуешь и другим спать не даешь)
Есть такое искусство жизни: смягчать острые и скруглять твердые углы. Я в нем ни бум-бум. Поэтому признаюсь, что спотыкался на первой строчке каждой строфы. Так и хотелось врезать. Т.е. укоротить
Дантес: Кимми, мои поздравления
Знай наших! В общем, большому кораблю - большое торнадо
А теперь обещанные вопросы
Нептун запирает моря
Ну не Северный же ледовитый... Чай, не замерзнет Средиземка
\"Торквата-невеста\" лучше писать через дефис, а то получается невеста какого-то Торквата
Все так сложно, как в древнем Риме...
Все-таки я понял, что стих о трудности выбора. Между Торкватой и Валерией. Но смерть Тиберия не оставляет сомнений, что Луций из них выберет отца-республиканца
Кого же мне выбрать, учитель Сенека?
Тиберия или отца?
Очень познавательно и атмосферно. Захотелось каменьев, шелков и гетер
Дантес: Останнє Ваше речення прозвучало досить неоднозначно Мовляв, народити і дурень зможе, ти попробуй не народжувати)
У тваринному світі існує чіткий механізм природного відбору: йде селекція і самців, і самок, і потомства. Люди цей закон скасували, тепер не тільки нема відбору кращих, маємо відбір гірших (якщо можна так казати про людей).
А мова йшла не про святих, а саме про монахів, які майже 100%-но бездітні.
Дантес: Гарний вірш, і в існуванні прототипу героїні не сумніваюсь.
Але.
Ніби встановлено наукою, що є ген релігійності. Можна сказати так: якщо батьки носять в серці Бога, вони майже однозначно передадуть Його дітям, не тільки через виховання, а й через гени. Відповідно носителі темних сил передадуть дітям свій спадок.
Монахи і монашки не дають потомства (вибачте за натуралізм) і обривають божственний ланцюжок. Темні люди плодяться і населяють землю.
Скажете: Бог все бачить і все влаштує. А нам для чого Він дав розум?
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
