| 04.03.2011 - 19:04 |  ... а з цього місця , будь ласка, конкретніше...
Мені твої вуста – за все на СВІТІ,
як спраглому холодне ДЖЕРЕЛО,
що не зміліло у розкошах ЛІТА,
яке б спекотне літо не БУЛО…
щось я не... розумію...
4 строфа:
Жива, невінчана, та бита-гнана,
як розкіш, як тремтлива нитка-грань –
відрада, що трима мене від рана
без метушіння… й майже без питань…
порівняння відради з ниткою-гранню не зрозуміле???
можливо й справді чогось НЕ БАЧУ... ?
літа-літа, то не є тавтологія
Ви помиляєтеся...
вчитайтеся і - зрозумієте..
я не філолог, щоб пояснити...
а Ви, мабуть, поки що ЩЕ не філолог, щоб судити про тавтологію...
Вибачте щиро, коли щось не так!! |
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
pener.setSmile('%20
%20')
Алу він чудовий!!!!!
Дякую!