андрон: як завжди неперевершено. Минулого тижня розвалив стару(схожу на вашу) піч. П"ятдесять років то хлібом, то паскою, то яблуками-грушами, то просто теплом, служила справно, але вік бере своє. Неодмінно на тому місці буде схожа.
18.11.2013 - 14:07
Обов'язково відбудуйте, якщо є можливість! Це символ тепла і хліба у кожній хаті. Коли я була іще маленькою, стара бабусина піч вже почала була розвалюватися потроху. По боках повипадало каміння і крізь зяючі діри просвічувався вогонь, як зорі крізь темряву... Так вона пашіла теплом на всю хату!.. Отакі асоціації виникли у мене з моїх дитячих спогадів... Потім піч перемурували і обклали її кахелем. Але бабуся всеодно випікала у ній паски і всіляку здобу. Знала, скільки полін треба спалити перед тим, як виставляти бляшанки з тістом (точний рахунок був - ні на одне полінце ні більше, ні менше). Потім збоку ставили газету. Якщо вона спалахне - ще рано ставити тісто, якщо лише потемніє - вже можна. Отакі секрети були у кожної господині. Дякую Вам за приємну розмову!
андрон:
Зустрічайте його. Він вертає свободи дорогою,
що утоптана рясно ганьбою невільних століть.
Із нерівних боїв, до внучаток спішить,з перемогою.
Правди нашої клич на увільнених крилах летить.
Витріть чистим краєчком матусеньці сльози непрохані
і пекучу росу, хліборобську із таткових скронь.
Їх синочки у землю святую навічно закохані,
прагнуть віттям смерек пригорнутись до рідних долонь.
Марно будуть шукати лукаві, чужинців пособники,
попри наші дороги, повалені ними ж хрести.
З невичЕрпних джерел, української віри поборники,
зможуть спраглим в неволі живої води піднести.
андрон:
Вікно, чи просто скло,
не принципово.
Погода львівська
і тому дощі-дощі.
Кімната восьмикуттям,
крапель змова
і їх відлуння
у поетки на душі.
Діагноз вірний
в потічка́х на шибці -
мрійливість, одинокість
і іще -
непевна тінь
на трафаретній стінці
то без, то знов
на білому коні.
Чому ж, чому ж,
такі вологі очі?
І звідки позліта́лися
жалі́?
Запе́рли юнь
у безутішні ночі
І серце відірва́ли
від землі.
Це березень -
вогки́й предвісник долі,
штурмує задзерка́лля,
стукоти́ть
в ледь стиглі пе́рса,
ри́ми, підвіко́ння.
Змива́ нату́жно
непосту́пну чорнобі́ль.
І хто ж це їй зарадить?
І коли?
Не Муза же її розрада?
Правда?
Пррравда, пррравда -
воро́ни мрії
дівчини розносять
завме́рлим липам,
і полям безликим,
провулкам диким
і антенам п"яним.
А ген-ген,
на миршавому узліссі
сьогодні сталось диво -
вродився пролісок
із сліз її весняних.
26.11.2013 - 12:55
Дякую ,що так тонко відчули і описали настрій самотньої жіночої душі
андрон: Никакой предвзятости ни к его ни к иным, вынь например его соплеменников из русской культуры, что останется? Почти пустое место. Так изредка, где-то, несколько породистых, и то если не глубоко копаться в корнях. Какой ты поэт, не тебе оценивать, поэты были и будут в независимости от строя, но молчать на высокомерную напраслину (в данном случае - такую неожиданную мелочевку от такого человека) от кого бы то ни было на народ к которому ты принадлежишь, значит не уважать ни себя ни даже того от кого такая напраслина исходит. При чем здесь принадлежности. Вам за позицию и творческую плодовитость - 5, (независимо от принадлежности )
андрон: Надумал Он.. сделать Украине подарок в день годовщины крещения Руси в форме запрета на импорт украинских конфет (зачем они России - вина то нет грузинского, молдавского закусывать все равно нечего)
.......
Знову, вко́тре, пе́ред взо́ром
членик «Роспотребнадзо́ру» -
Україні - "до́бра" новина́ -
Віднайшли в цукерках наших
ряд токсинів, однозначно,
для російських нутрощів хана.
А тим па́че їхні фля́чки,
не з шанхайської гарячки,
не від водки і кремльовської води,
а від си́рників вкраїнських,
і боржо́мчиків грузинських,
вже зазнали чорної біди.
І не дивно нам сьогодні,
що до св’ята, принагодно,
до духовних, спільноруських іменин,
мамі руського народу
членик «рос-потреб-роздору»
здарува́в на солодощі кпин.
Кажуть тітки малотемні,
що тепер усі котельні
на «Рошен» і «АВК» переведу́ть,
бо лукаві Пороше́нки
не такі вже хороше́нки -
не какао, а смолу в ґлязу́р кладу́ть....
андрон: Талант Бродского несомненен, но мне непонятен его (гонимого режимом?) шовинизм по отношению к украинцам. Не уважая другой народ, нельзя претендовать на уважение к твоему. Его пасквиль на независимость Украины, (почему не пасквиль на независимость например Израиля) это камень в добрососедство между двумя веками жившими и живущими на одной земле народами. От этого непонимания в 1996 году, у меня (в прошлом жителя Брод) появились строки:
....
Ось і геній лапіда́рний! По́вний!
Над Тара́сом замахну́в мохна́ту.
До́лю бра́тню зм’я́вши під підо́шву,
Ви́вів фо́рмулу «вітчизни» коструба́ту.
Не Йорда́ну й Я́хве вічну сла́ву,
Не Неві́ карта́ві перели́ви -
Україні молодій, відпла́ту,
Восьмикла́сні мі́зки породи́ли.
З дисиде́нтської, сою́зної бала́нди,
зна́ковий для ду́пи демокра́та,
став метеори́зм тає́нний - царським,
не сове́цьким вертуха́йчикам відпла́та.
Йго́ любо́в проме́жиною ту́хла,
За́дом, бо́ком, Олександра ла́дом.
Захаля́вний Йосип став протру́хлим
Мічиганським, рі́зьбленим, накла́дом.
Де спочи́неш кучеря́вий скла́де,
Су́каний з арха́нгельського льо́ну?
В Ге́рцля ді́тинці, чи Піськаре́вці,
Чи на вічнім па́горбі прокльо́ну?
Яку зе́млю цілува́тимеш від серця?
Коли сло́во в го́рлі ста́не ко́стю?
Зру́бки Кагано́вича? Шем Това
І Шептицького, Шухевича роди́нці?
Ми не зброд, ми з Бро́дів, ми із мі́ста,
Де якось у вересне́ву днину
Засмерді́ла ру́ско-дойче ки́рза,
Звівши Бро́дських-украї́нців в домови́ну.
Пам'ята́є Бродських мно́го лю́ду,
Та уро́зріз запові́ту-бу́лли
Розцвіта́є украї́нське мі́сто - Бро́ди,
У якому тільки Йосипа забули.
13.11.2013 - 23:05
У меня сложилось мнение о Вашей предвзятости к Бродскому и его соплеменникам...
андрон: Один мій знайомий музикант пив безбожно, Часто по дорозі на роботу (добирався півтори години) мусів виходити з транспорту по два три рази, щоб закласти за комір. Жінку мав - мила душа, все його "пиляла" за цю пиятику, аж поки сама не почала потрохи, зі зла, випивати. На сьогодні той музикант вже років три краплі в рот не бере, господарює, а жінка спилася повністю, страшно дивитися, як валяється по ровах.
11.11.2013 - 20:30
Ой, дійсно страшно! Якщо батько п'є кажуть, що діти напівсироти, а мати - то круглі сироти...
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
як то кажуть : хіба з жінкою відпочинеш.
Обов'язково відбудуйте, якщо є можливість! Це символ тепла і хліба у кожній хаті. 
Коли я була іще маленькою, стара бабусина піч вже почала була розвалюватися потроху. По боках повипадало каміння і крізь зяючі діри просвічувався вогонь, як зорі крізь темряву... Так вона пашіла теплом на всю хату!.. Отакі асоціації виникли у мене з моїх дитячих спогадів... Потім піч перемурували і обклали її кахелем. Але бабуся всеодно випікала у ній паски і всіляку здобу. Знала, скільки полін треба спалити перед тим, як виставляти бляшанки з тістом (точний рахунок був - ні на одне полінце ні більше, ні менше). Потім збоку ставили газету. Якщо вона спалахне - ще рано ставити тісто, якщо лише потемніє - вже можна. Отакі секрети були у кожної господині. 
щиро дякую 
)
дякую