Микола Карпець(вибране): А в мене лиш три роки, але вони як все життя...стільки з ним пережили...перс...білий, патлатий....але, така порода, що від народження глухий...із-за цього у нього і постійно проблеми...до нього непомітно може будь хто підійти і образити...то голову розібють, що півроку лікуємося(постійно гнило), то заледве приповзе на передніх лапках, бо задня частина хребта напівпаралізована від удару... а він як маленьке дитя...а зараз іще і кліщі...ні спреї, ні ошийники на 100% не захищають...кожний вечір на руки його і руками в шерсті перевіряєш, чи не присмоктався...а не випускати не можна - кіт! Власна територія! Він її повинен обійти і помітити, щоб показати іншим котам, що то його...так що, рветься із хати навіть якщо хворий...так і живемо...
Микола Карпець(вибране): слушні висновки ...якщо немає взаємності - не варто витрачати час...можливо десь поруч той, хто тобі потрібний...життєво...правдиво...проникливо...
Микола Карпець(вибране): Ой...і здається оптимістично написано...але, чомусь смуток...прозріння Вашій тьоті із тамбова...а ніс ЗАВЖДИ лиш пістолетом! Життєві рядки....заставляють задуматися...але, не будемо сумувати ....ну йому грець тому суму ...
Микола Карпець(вибране): ) та класно то таке, а головне, що ЖИТТЄВО!Це підтвердять всі у кого є любимий котик/кішка...4-5 годин ранку і він уже у тебе на грудях і їсти, а потім вести/випустити гуляти...і навіть якщо звечора йому залишати їжу, то все рівно розбудить...він проснувся - і усі повинні уже вставати))
Микола Карпець(вибране): Ну, то само-собою...але, коли на шмат хліба не вистачає, то грою не наїсися...лиш в гармонії душі і тіла можлива повна самовіддача і задоволення від того чим ти займаєшся і що ти робиш...ну і вірш він для того і вірш(на відміну від прози) щоб через
епітети загострювати і концентруватись на темі по максимуму...навіть, через перебільшення ...дякую Вам за НЕБАЙДУЖІСТЬ
Микола Карпець(вибране): Так, Валю...і зими нормальної не було і весна якась незрозуміла..маємо надію, що хоч літо буде як літо...чудові рядки...і разом із землею чекаємо на тепло...
26.04.2023 - 21:51
Ото ж то й воно, Миколо, що все якось наперекіс, як по житті, так і у природі. Чекаймо в надії на тепло! Дякую!