Dora Dorian: Дуже Вам дякую за таку реакцію, і за нетоксичну атмосферу на сайті, що надихає на подальший творчий розвиток! Нажаль, не про всі поетичні спільноти можна сказати те ж саме.
Dora Dorian: Дехто розгледів у цьому вірші романтизацію війни. Що ж, є люди, для яких будь-які сльози - неодмінно крокодилові, і намагатися їх переконати - марна справа. Але в цьому вірші я насамперед прагнула показати, як переплітаються і співіснують у нашому житті краса і потворність. Що коли ми втрачаємо дорогих нам людей, природа все одно квітне і життя продовжується, як ніби нічого не сталося, і ось в чому - найбільший жах. Тому неодмінно маємо здобути перемогу і витравити ці жахіття з нашої землі.
P.S.На цьому сайті ще ніхто не закидував мене камінням, за що дуже вдячна, але коментар залишу, якщо раптом хтось не зрозуміє, про що насправді цей вірш.
Dora Dorian: Дякую за такий суттєвий відгук! Ритм - мій найсильніший біль зараз. Намагатимуся створювати схеми рядків, може хоч це допоможе. А що за програма, якщо не секрет? Точно стане мені у нагоді
Dora Dorian: Получить рецензию от Вас - своего рода честь. Большое Вам спасибо за прочтение и совет! В этом стихе такая и была задумка - соединить клишированные представления о любви со своим видением. Мне указали, что есть проблемы с ритмом, буду стараться развиваться и в этом направлении.
Dora Dorian: Цікаві асоціації... Я обрала свій нік виключно через паралель з Dora the Explorer. З весною завжди розквітає надія, сподіватимемося, що вона принесе з собою перемогу.
Dora Dorian: Красиво написано, но почему во всех стихах разные имена? У вас так часто меняются музы, или это чтобы среди этих имен никто не разгадал то самое?
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
