Enol: Ну, дякую, не знаю, що ще відповісти. Обніміть, так, пожалійте мене, якщо не на ділі, то хоч би в умі І від Ваших побажань нічого не зміниться, бо те - результат довгої, і клопіткої праці. Але дякую,
бо Я розумію, що вони від щирого серця
Enol: Я не задаюся такими примітивними питаннями
Марнославство - Мій найулюбленіший гріх
Бути собою, чи прогнутися і стати популярним?
Все однаково по різному гординю годує
Enol: Конан Дойл жив і творив сторіччя тому.
Сьогоднішній ж рівень знань "у мас" значно вищий,
аніж сторіччя тому, чи "маси" прогулювали школу?
Я погоджусь з Вами у тому, що інколи потрібно писати,
щось "масове", щось, що тебе серед "мас" "прорекламує".
Історіями з "підбадьорюваннями" для читача,
де на рівні з "особливими" (Поттер, Шерлок)
сюжет рухають і люди "звичні" (Герміона, Ватсон)
Особливість котрих в бажанні бути кращою версією себе,
навчаючись - знаннями, або спокутуючи - допомогою.
І для таких їх потуг потрібен "Зла" абсолют,
як стимул до того самовдосконалення.
А Я в "Зло" не вірю, Я завжди на Його стороні частіше.
Прочитали б Ви хоч половину з того, що я накарлякав -
Ви б це все знали. Не хочете написати про "Генія" нового вірша?
Вибачте, що так пізно відповів,
бо Я був в цьому світі тільки тілом.
Enol: Рілнакія - це просто назва тієї планети.
І Я розраховував на те, що Ми не на папері,
і перекладач находиться в двох посиланнях звідси.
Тай перекладати "Rammstein - Sonne"
і позбавляти його знаменитого рахунку до десять,
мені якось зовсім не хотілося.
Плюс Вам ж напевно було цікаво зробити Своє власне маленьке розслідування, і дізнатися, що означають ті слова виділенні "жирним".
Enol: Дякую Моя біда в тому, що я намагаюся сам себе переплюнути з кожним новим твором. Не знаю, коли ще щось напишу. А якщо і напишу - то це буде не скоро. Я не знаю, що робити з Денебом і з \"полігамною проблемою\", може у Вас є якісь думки на цю тему? На полігамію. Чи я описав найкращий \"вихід\" - двох покинути? Чи Ви б, як жінка чи дівчина (я не знаю Вашого віку і сімейного статусу, вибачте) зрозуміли б мотивацію двох героїнь бути з одним, бо Їх пов\'язує дещо більше за любов.
Чи все це дурниці, і сучасній людині,
з Її нормами - це не буде зрозуміло і \"близько\" ніколи.
Як і невпевнений Аридиф, що не може таке в Собі прийняти.
Та і ця чистина читається, як \"Завершення\" для усього.
І подальша доля героїв сама у читача вимальовується.
Може вже і правда досить, вовтузити з \"продовженнями\".
Enol: В мене немає "стилю", і ця пісня мій день сьогодні точно зробила, Дякую І ще Дякую, що дали мені нею, піснею, зрозуміти, що читачеві зрозуміла "суть",
яку я хотів передати
Enol: І не знаю, "що я там будую", але я вже все наче написав (в котре я так вже пишу?), а ті слова від Талі наче продовження ще кращого чекають, а його в мене немає, навіть ідеї, а в мене такого ще не бувало
Enol: Ялини, так, сам сфотографував.
Про геніальне напишу,
що для того потрібна драма на смерті, втраті,
а як цього досягти, коли твої герої безсмертні
і їх смерть практично тільки одна - це та,
яку я описав в "Кадаті".
Хоча я й так зробив їх життя "драматичним",
і драма та читачеві зрозуміла,
але в реальному житті практично неможлива.
І так, Я не жалію читача,
і це можна відразу зрозуміти в нелогічному сюжеті,
який спонукає розбиратися в ньому,
але рішення практичного немає.
А тому будь-яка побачена вами ідея,
і її логічне, тільки ваше пояснення -
буде правильним все рівно,
бо це автором передбачено.
Але насіння сумніву висаджено
Enol: все моє життя можна описати словами "а, може, не варто було так робити..." Нехай сама твору публікація, його "оприлюднення" буде метафорою, типу, серед тутешніх маленьких творів загубився "великий кусень"
Enol: шкодую, що частина, яка була на початку цього твору - не влізла сюди, і прийшлося додавати її в кінець твору останнього, який не прочитають і скільки впустять
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
І від Ваших побажань нічого не зміниться, бо те - результат довгої, і клопіткої праці. Але дякую, 
Моя біда в тому, що я намагаюся сам себе переплюнути з кожним новим твором. Не знаю, коли ще щось напишу. А якщо і напишу - то це буде не скоро. Я не знаю, що робити з Денебом і з \"полігамною проблемою\", може у Вас є якісь думки на цю тему? На полігамію. Чи я описав найкращий \"вихід\" - двох покинути? Чи Ви б, як жінка чи дівчина (я не знаю Вашого віку і сімейного статусу, вибачте) зрозуміли б мотивацію двох героїнь бути з одним, бо Їх пов\'язує дещо більше за любов. 
Але все-рівно дякую, мені стало приємно і любо 
так, тут я наробив вінегрету з усього що на думках мав, в принципі це те, що я і так роблю, але тут все виглядає контрастніше
