Творчість |
Біографія |
Критика
БУДИНОК
Мов райдуга, що викута в гамарні,
Уже нагнувсь над домом віадук,
Але ще юрбами навколо ходить гук,
Стає в стовпи громохкі й
незугарні.
Стовпи громохкі. Палі риштувань.
Підойми
зігнуті. Поламані домкрати.
Кипить могутніх будувань
Гарячий
бунтівничий кратер.
В’їдається у степ завзята праця та,
Як смерч,
поставлений донизу головою.
Трясе рівниною і двигає горою,
Мов
аркуші, шари земні горта.
І вибуха, як постріл, рух,
Розряд міцних натуг.
Тут
Буяє труд.
І пруг
ляга на плуг,
І кут
ляга на кут;
Луна іде навкруг
Споруд.
Ідуть потужні голоси,
Прокочуються в танці,
І відгукаються баси
Тяжких електростанцій,
Де на моторах, з-під щіток,
Між
нафтових калюжок,
Повзе, закручуючись, ток,
Немов стальний
остружок.
Наллявши сяйва в склянку ламп,
Він в’є свою спіраль
Від паль
До дамб,
Від дамб
До паль,
Кваплячись у даль,
Де хаос ям і хаос куп
Піску й рудої ржі,
Де на твердий,
упертий шруб
Нагвинчуються етажі.
Колонки електричних гроз
В дротах прогримотіли,
І лопає
тривалий трос.
Як лопаються жили.
І смерчі звуків випряда
Оскаженіла хуга;
То крутиться мерщій труда
Велична центрифуга.
Обертається мерщій,
Луна на гони й гони
По рейках гомінких
колій,
Як вагонетки, гонить.
Копають степ, свердлять масив
І
закладають тут же
Масиви стін,
І дула димарів,
І кратери
споруджень.
Зубами чорними зубил
Рубають ромби брил,
Бетон
громадять в кучугури,
І пахне, як озон, їдкий металу пил,
І
котяться важкі акорди сил,
Широких спин і мускулястих тіл
З
залізної клавіатури.
Залізо б’ють і гнуть прекрасну мідь
І
горбатих м’язах руки чоловіка.
Над землею гримить,
Над старою
землею гримить,
Як марш нечуваних століть,
Будування висока
музика.
І стогне степ,
і стугонить країна,
Стальна запінена турбіна
Електростанцій громових,
І
рухається день, як верств одвічний здвиг,
І другий день уже чекає
черги,
Бо кожен день — як вибух і як штурм,
Шалений марш напружень
і енергій,
Салют,
і виклик сурм,
і натиск,
і алярм.
1928
| 
869
