Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах ::



UA | FR | RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека | Поети нашого Клубу | Спілкування | Літературні премії | Конкурси Клубу Поезії | Контакти | Оголошення |  ДО ВУС синоніми |  Основи поетики | 

 
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<
e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >



Зараз на сайті - 13

Пошук


Перевірка розміру




Костомаров Микола

Прочитаний : 4077


Творчість | Біографія | Критика

СПІВЕЦЬ МИТУСА

Гине  сила  Дажбожого  внука:  татари  плюндрують,
Князі  кують  кором́оли,  не  дбають  об  вірі  і  людях.
Куриться  Галицька  волость,  дим  до  Бескидів  простягся,
Впав  Володимир  Волинський;  Києва  вже  не  підняти.
Князь  Ростислав  із  Данилом  не  м́илують  землю  Дністрянську;
Угри  і  ляхи  бід́и  додають;  в  Перемишль  набігає
Князь  Костянтин;  коромолує  з  ним  на  Данила  владика.
Кріпший  за  всіх  в  Перемишлі  співець  словутний  Митуса.
Шаблі  не  носить  співець  і  грудей  щитом  не  вкриває  -
Піснями  сипле  на  князя,  гострими  ніби  стрілами,
Піснями  люд  стурбував  і  хіть  до  війни  підливає.
Красних  не  хвалить  дівиць  Митусина  пісня  шалена,
Мирного  людям  життя  не  пророчить,  не  гріє  одваги
На  супостата:  усобиці  й  смути  та  пісня  виводить.
От  уже  град  Перемишль  Андрій  облягає  повками,
Ласкаво  згоду  дає  -  не  радить  на  згоду  Митуса.
Рано  в  неділю  ступають  повки  княжецькі  до  штурму,
Спершу  гарцюють  стрільці,  а  там  подаються  пороки.
Ввечері  князь  в  Перемишль  уступа,  закували  владику,
Силу  взяли  на  поток  непокірного  люду;  подрали
Тули  боброві  у  їх  і  барсучі  і  вовчі  прилбиці.
Інші  біжать  по  чужинах;  не  втік  словутий  Митуса.
Він,  що  колись  не  схотів  заспівати  Данилові,  бранцем
Став  тепер  перед  князем  Данилом  словутий,  а  буїсть
Давня  у  серці...  Не  впав  на  коліна,  лице  не  поблідло.
Грізно  поглянув  на  його  Данило  і  мовив  словами:
-  Гордий  співаче,  славний  співаче!  Бунтовниче  клятий!
Що,  солов'їний  голос  зміняв  на  гадюче  сичання?
Бог  дарував  тобі  силу,  ти  одмінив  її  к  бісу!..
Чом,  як  Боян  стародавній,  ти  не  співав  нам  про  славу
Предків  великих?  Чом  не  навчав  нас  добру  і  согласці?
Чом  од  гріхів  не  впиняв  нерозумних  ́огненним  словом?
-  Княже,  -  одвітив  Митуса,  -  ось  я  заспіваю  вам  пісню:
Ріжтесь,  кусайтеся,  бийтесь,  попелом  Русь  посипайте,
Пийте  братернюю  кров,  умивайтесь  сльозами  народу.  -
От  до  вас  добрана  пісня!  Іншої  вам  не  почути!
Що  вас  спиняти?  Що  вам  співати?  Шкода,  опізнились!
Помста  за  помсту,  кара  за  кару,  лихо  за  лихо!
Кончились  віки,  сп́овнилась  чаша,  грім  розпалився:
Суд  неминущий,  суд  невмолимий,  -  написана  доля!
Кончились  віки!  Зілля  сухеє  огонь  поїдає.
Хай  поїдає!  Хай  пропадає  Русь  із  князями!
Боже  прокляття  чорними  хмарами  висить  над  нею;
Хмари  згустіють,  віки  пролинуть,  і  знов,  хоч  не  скоро,
Знову  розгонить  яснеє  сонце  туман  віковічний;
В  той  час-годину  інших  пісень  співці  заспівають
Іншим  князям,  та  не  вам,  -  іншому  руському  люду!..

Нові твори