Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах ::

logo

UA  |  FR  |  RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека
України
| Поети
Кл. Поезії
| Інші поет.
сайти, канали
| СЛОВНИКИ ПОЕТАМ| Сайти вчителям| ДО ВУС синоніми| Оголошення| Літературні премії| Спілкування| Контакти
Кл. Поезії

 x
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<


e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >
Зараз на сайті - 1
Пошук

Перевірка розміру




Костомаров Микола

Прочитаний : 946


Творчість | Біографія | Критика

ДІДІВЩИНА

А.Л. Метлинському

Біля  церківки  старенької
Зеленіють  дві  тополеньки;
У  тіні  їх  у  густенької
Невисокая  могилочка.

Купка  чорная  рябіється
Квіточками-різноцвітками;
Хрест  любастровий  біліється
У  покійника  в  головоньках.

І  округ  хреста  обвилася
Зелененькая  березонька;
Над  хрестом  тим  похилилася
Молоденькая  калинонька.

Як  у  свято  в  празник  бовкне  дзвін
На  дзвіниці  стародавньої,  -
Відзоветься  глуховато  він
У  темнім  склепі,  у  могилоньці.

Кісточки,  либонь,  сухесенькі
В  трухлих  дошках  зворушаються;
За  життя,  либонь,  старесенький
Дзвін  почувши,  розрушався  так.

Коли  пугач,  доби  нічної,
Проведе  свій  довгий  глас  смутний,
В  склепі,  серед  ночі  вічної,
Відкликнеться  жалібненько  щось.

Кісточки,  либонь,  старенькії
На  самотні  були  на  світі;
Слізоньки,  либонь,  тепленькії
Западають  в  землю  глибоко.

Коли  чижик  над  могилою  
Привітає  ранок  піснею,
Весняна  пісня  милая
Під  землею  розлягаєтсья,

І  тополенька  пряменькая
Гілочками  колихається,
І  травиця  зелененькая
Заблищить  росою  срібною.

Либонь,  ранок  воскресенія
Чують  кісточки  дідівськії,
Либонь,  радость  зобачанія
Гріє  серденько  холоднеє.

Тільки  ріки  поламалися
Весняної  пори  ранньої,
Як  вербиця  розвивалася
І  вдягався  вигон  травкою,

Хлопець  й  дівчина  приходили
Під  тополі  на  могилоньку
І  насіннячка  приносили
Усівати  купку  чорную;

І  лилися  теплі  слізочки
Із  очей  на  купку  чорную;
І  приймалися  насіннячки,  -
І  два  квіта  уродилося.

І,  поливаний  хлоп'ячими
Слізоньками,  горицвіт  вродивсь;
І,  поливані  дівчачими
Слізоньками,  вийшли  проліски.

Першій  весни  подаруночки
Золотіли  і  синілися;
На  їх  листях  поцілуночки
Божих  ангелів  лиснілися.

І  квітчала  ними  тихая
Пара  в  церківці  старенької
У  суботу  великоднюю
Плащаниця  Христа-Господа.

Наче  лик  святий  глядів  на  їх
Оком  жалібним  та  приязним,
Наче  хтось  вгорі  признавсь  до  їх
І  казав  їм  так  любесенько:

Щоб  у  хлопця  в  серці  жар  палав,
Чистий  жар  до  всього  доброго,
Як  огняний  квіт,  що  він  квітчав
Образ  Господа  забитого!

Щоб  у  дівчини  безвинная
Душка  так,  як  небо,  сяяла,
Так  -  як  квіточка  блакитная
На  лиці  Христа-Спасителя!

Нові твори