Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах ::



UA | FR | RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека | Поети нашого клубу | Спілкування | Літературні студії | Контакти | Новини | Оголошення | 

 
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<
e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >

Зараз на сайті - 72
Персональный ЧАТ Antoshka
Персональный ЧАТ Denyk
Персональный ЧАТ Jaskółka
Персональный ЧАТ Lunatic
Персональный ЧАТ Ms_Murka
Персональный ЧАТ Natalux
Персональный ЧАТ OlgaSydoruk
Персональный ЧАТ Poeta a terra deserta
Персональный ЧАТ Prost
Персональный ЧАТ Roman Leschenko
Персональный ЧАТ Stawitscky
Персональный ЧАТ Svetastik
Персональный ЧАТ Svitlana M
Персональный ЧАТ Tom d`Cat
Персональный ЧАТ V1n
Персональный ЧАТ Webber
Персональный ЧАТ Yulia Sky
Персональный ЧАТ Єва Романенко
Персональный ЧАТ Іван Блиндюк
Персональный ЧАТ Андрій Ключ
Персональный ЧАТ Андрійко Квітневий 3
Персональный ЧАТ Беляш Лирический
Персональный ЧАТ Валерія Грі
Персональный ЧАТ Василь Надвірнянський
Персональный ЧАТ Вася Пупкинс
Персональный ЧАТ Володимир Бабієнко
Персональный ЧАТ Данила М
Персональный ЧАТ Женьшень
Персональный ЧАТ Ирина Горбань
Персональный ЧАТ К. Простонеба
Персональный ЧАТ Кацмазонка
Персональный ЧАТ Лісова
Персональный ЧАТ Любомир Гардецький
Персональный ЧАТ Марічка9
Персональный ЧАТ Микола Паламарчук
Персональный ЧАТ Мо-ва
Персональный ЧАТ Музи Августи
Персональный ЧАТ Наталя Костенко
Персональный ЧАТ Окрилена
Персональный ЧАТ Оксана Бакуменко
Персональный ЧАТ Олександр Запп
Персональный ЧАТ Роя
Персональный ЧАТ Светлана Борщ
Персональный ЧАТ Сова
Персональный ЧАТ ТАИСИЯ
Персональный ЧАТ Тала Білокінь
Персональный ЧАТ Тамила Синеева
Персональный ЧАТ Той, що шукає себе
Персональный ЧАТ Той,що воює з вітряками
Персональный ЧАТ Фіна Ярінець
Персональный ЧАТ Фредеріко де Мор
Персональный ЧАТ Юля Гармаш
Персональный ЧАТ Яна Бім
Персональный ЧАТ Янош Бусел
Персональный ЧАТ Яра Щербак
Персональный ЧАТ гостя
Персональный ЧАТ джульєтта
Персональный ЧАТ нікомуневідомий
Персональный ЧАТ нічний анонім
Персональный ЧАТ пописуха

 прихованих - 12 чол.

Пошук


Перевірка розміру




Вороний Микола

Прочитаний : 15544


Творчість | Біографія | Критика

ІВАНОВІ ФРАНКОВІ (Відповідь на його Посланіє)

La  poesie  n'a  pas  la  verite  pour

objet,  elle  n'a  qu'elle-meme.

Charles  Baudelaire[1]


 

Hi,  мій  учителю  і  друже,
Про  мене  все  це  не  байдуже.
Життя  з  його  скаженим  шалом,
З  погонею  за  ідеалом,
З  його  стражданням  і  болінням
І  невгамованим  сумлінням,
Життя  —  се  дві  противні  сили,
Що  між  собою  в  бій  вступили.
Одна  з  них  —  велетень-гнобитель,
А  друга  —  геній-визволитель;
Його  двосічна  гостра  криця
Влучна,  як  з  неба  блискавиця;
 

Але  і  велетень  могучий
В  руці  тримає  меч  блискучий?
Страшні,  тяжкі  його  удари,
А  ще  страшніш  таємні  чари...
Як  маю  я  його  цуратись
Чи  від  ударів  ухилятись?
О,  ні!  Я,  взявши  в  руки  зброю,
Іду  за  генієм  до  бою.
Рубаюсь  з  ворогом,  співаю,
В  піснях  до  бою  закликаю
Всіх  тих,  що  мляві,  чи  недужі,
Чи  під  укриттям  сплять  байдужі.
І  знаю  я,  що  замість  плати
Мене  чекають  кари,  страти...
Та  чи  ж  грізний  удар  обуха
Там,  де  буяє  творчість  духа?
Одна  хвилина  раювання
Там  відкупляє  всі  страждання.
Бо  то  чуття  свобідні,  щирі
Бринять  у  святобливій  лірі.
І  прикро,  як  ураз  зі  мною
Стають,  немовби  теж  до  бою,
А  справді  для  пихи  своєї
З  порожнім  серцем  фарисеї
І  паперовими  мечами
Вимахують  над  головами.
Хто  кликав  їх?  Чого  їм  треба?
Чи  хробакам  потрібно  неба?
Нехай  ідуть  всі  ті  нездари
На  торговиці  та  базариї
Нікчемний  крам,  дрібні  вигоди  —
От  їх  найвищії  клейнодиі
Але  коли  повсякчас  битись,
То  серце  може  озлобитись.
Охляти  може,  зачерствіти,
Зав'януть,  як  без  сонця  квіти.
Душа  бажає  скинуть  пута,
Що  в  їх  здавен  вона  закута,
Бажає  ширшого  простору  —
Схопитись  і  злетіти  вгору,
Життя  брудне,  життя  нікчемне
Забути  і  пізнать  надземне.
Все  неосяжне  —  охопити,
Незрозуміле  —  зрозуміти!
О,  друже  мій,  то  не  дурниці.—
Всі  ті  щасливі  небулиці
Про  райських  гурій,  про  нірвану,
Про  землю  ту  обітовану.
Вони  тягар  життя  скидають
І  душу  раєм  надихають.
Чи  все  ж  те  розумом  збагнути,
Що  дасться  серцеві  відчути?
І  чи  можливо  без  утрати
Свобідний  творчий  дух  скувати?
І  хто  Поезію  —  царицю
Посміє  кинуть  у  в'язницю?
Хто  вкаже  шлях  їй  чи  напрямок,
Коли  вона  не  зносить  рамок?
В  ній  в  с  і  краси  кольори  сяють,
В  ній  в  с  і  чуття  і  змисли  грають!..
До  мене  як  горожанина
Ставляй  вимоги  —  я  людина.
А  як  поет  —  без  перепони
Я  стежу  творчості  закони;
З  них  повстають  мої  ідеї  —
Найкращий  скарб  душі  моєї.
Творю  я  їх  не  для  шаноби;
Не  руш,  коли  не  до  вподоби.
І  ще  скажу,  мій  славний  друже,
Я  не  беру  життя  байдуже.
Високих  дум  святі  скрижалі,
Всі  наші  радощі  і  жалі,
Всі  ті  боління  і  надії
І  чарівливі  гарні  мрії,  —
Все,  що  від  тебе  в  серце  впало,
Не  загубилось,  не  пропало...
Моя  девіза:  йти  за  віком
І  бути  цілим  чоловіком!
 
Харків,  1902  р.

Примітки:

[1]  Предметом  поезії  є  тільки  вона  сама,  а  не  дійсність.  Шарль  Бодлер  (франц.).

Нові твори