Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Вороний Микола :: ІВАНОВІ ФРАНКОВІ (Відповідь на його Посланіє)


Вороний Микола :: ІВАНОВІ ФРАНКОВІ   (Відповідь на його Посланіє)
UA | FR | RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека | Поети нашого клубу | Спілкування | Літературні студії | Контакти | Новини | Оголошення | 

 
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<
e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >

Зараз на сайті - 54
Персональный ЧАТ Aleex
Персональный ЧАТ Del Consuelo
Персональный ЧАТ Dixi
Персональный ЧАТ Fem
Персональный ЧАТ Ganna
Персональный ЧАТ HellenKa
Персональный ЧАТ Kesandr
Персональный ЧАТ LaraS
Персональный ЧАТ Leonid19682902
Персональный ЧАТ Malinka
Персональный ЧАТ Morozovlit
Персональный ЧАТ OlgaSydoruk
Персональный ЧАТ RudyMental
Персональный ЧАТ Uomo sessuale
Персональный ЧАТ Va
Персональный ЧАТ Vita V-D
Персональный ЧАТ Ірин@
Персональный ЧАТ Алексей Мелешев
Персональный ЧАТ Алина Гай
Персональный ЧАТ Анатольевич
Персональный ЧАТ Андрій Чернівець
Персональный ЧАТ Віктор Фінковський
Персональный ЧАТ Дід Миколай
Персональный ЧАТ Елені-Софія Регліс
Персональный ЧАТ Жужа Марцепанівна
Персональный ЧАТ Криптопоэзия Krajzer
Персональный ЧАТ Лепесток
Персональный ЧАТ М. Вольная
Персональный ЧАТ Марічка9
Персональный ЧАТ Микола Пушкін
Персональный ЧАТ Наталія Шафран
Персональный ЧАТ Наталя Хаммоуда
Персональный ЧАТ Ниро Вульф
Персональный ЧАТ Олександр Пахнющий
Персональный ЧАТ Ольга Гарасимів
Персональный ЧАТ Рижулька
Персональный ЧАТ Руслан Строїнський
Персональный ЧАТ Тетяна Никитюк
Персональный ЧАТ Тоору Ватанабе
Персональный ЧАТ Хлопан Володимир (slon)
Персональный ЧАТ Юхниця Євген
Персональный ЧАТ Яна Бурмістр
Персональный ЧАТ дассад

 прихованих - 11 чол.

Пошук


Перевірка розміру




Вороний Микола

Прочитаний : 13577


Вороний Микола :: ІВАНОВІ ФРАНКОВІ (Відповідь на його Посланіє)

Творчість | Біографія | Критика

ІВАНОВІ ФРАНКОВІ (Відповідь на його Посланіє)

La  poesie  n'a  pas  la  verite  pour

objet,  elle  n'a  qu'elle-meme.

Charles  Baudelaire[1]


 

Hi,  мій  учителю  і  друже,
Про  мене  все  це  не  байдуже.
Життя  з  його  скаженим  шалом,
З  погонею  за  ідеалом,
З  його  стражданням  і  болінням
І  невгамованим  сумлінням,
Життя  —  се  дві  противні  сили,
Що  між  собою  в  бій  вступили.
Одна  з  них  —  велетень-гнобитель,
А  друга  —  геній-визволитель;
Його  двосічна  гостра  криця
Влучна,  як  з  неба  блискавиця;
 

Але  і  велетень  могучий
В  руці  тримає  меч  блискучий?
Страшні,  тяжкі  його  удари,
А  ще  страшніш  таємні  чари...
Як  маю  я  його  цуратись
Чи  від  ударів  ухилятись?
О,  ні!  Я,  взявши  в  руки  зброю,
Іду  за  генієм  до  бою.
Рубаюсь  з  ворогом,  співаю,
В  піснях  до  бою  закликаю
Всіх  тих,  що  мляві,  чи  недужі,
Чи  під  укриттям  сплять  байдужі.
І  знаю  я,  що  замість  плати
Мене  чекають  кари,  страти...
Та  чи  ж  грізний  удар  обуха
Там,  де  буяє  творчість  духа?
Одна  хвилина  раювання
Там  відкупляє  всі  страждання.
Бо  то  чуття  свобідні,  щирі
Бринять  у  святобливій  лірі.
І  прикро,  як  ураз  зі  мною
Стають,  немовби  теж  до  бою,
А  справді  для  пихи  своєї
З  порожнім  серцем  фарисеї
І  паперовими  мечами
Вимахують  над  головами.
Хто  кликав  їх?  Чого  їм  треба?
Чи  хробакам  потрібно  неба?
Нехай  ідуть  всі  ті  нездари
На  торговиці  та  базариї
Нікчемний  крам,  дрібні  вигоди  —
От  їх  найвищії  клейнодиі
Але  коли  повсякчас  битись,
То  серце  може  озлобитись.
Охляти  може,  зачерствіти,
Зав'януть,  як  без  сонця  квіти.
Душа  бажає  скинуть  пута,
Що  в  їх  здавен  вона  закута,
Бажає  ширшого  простору  —
Схопитись  і  злетіти  вгору,
Життя  брудне,  життя  нікчемне
Забути  і  пізнать  надземне.
Все  неосяжне  —  охопити,
Незрозуміле  —  зрозуміти!
О,  друже  мій,  то  не  дурниці.—
Всі  ті  щасливі  небулиці
Про  райських  гурій,  про  нірвану,
Про  землю  ту  обітовану.
Вони  тягар  життя  скидають
І  душу  раєм  надихають.
Чи  все  ж  те  розумом  збагнути,
Що  дасться  серцеві  відчути?
І  чи  можливо  без  утрати
Свобідний  творчий  дух  скувати?
І  хто  Поезію  —  царицю
Посміє  кинуть  у  в'язницю?
Хто  вкаже  шлях  їй  чи  напрямок,
Коли  вона  не  зносить  рамок?
В  ній  в  с  і  краси  кольори  сяють,
В  ній  в  с  і  чуття  і  змисли  грають!..
До  мене  як  горожанина
Ставляй  вимоги  —  я  людина.
А  як  поет  —  без  перепони
Я  стежу  творчості  закони;
З  них  повстають  мої  ідеї  —
Найкращий  скарб  душі  моєї.
Творю  я  їх  не  для  шаноби;
Не  руш,  коли  не  до  вподоби.
І  ще  скажу,  мій  славний  друже,
Я  не  беру  життя  байдуже.
Високих  дум  святі  скрижалі,
Всі  наші  радощі  і  жалі,
Всі  ті  боління  і  надії
І  чарівливі  гарні  мрії,  —
Все,  що  від  тебе  в  серце  впало,
Не  загубилось,  не  пропало...
Моя  девіза:  йти  за  віком
І  бути  цілим  чоловіком!
 
Харків,  1902  р.

Примітки:

[1]  Предметом  поезії  є  тільки  вона  сама,  а  не  дійсність.  Шарль  Бодлер  (франц.).

Нові твори