Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Вороний Микола :: ІВАНОВІ ФРАНКОВІ (Відповідь на його Посланіє)


Вороний Микола :: ІВАНОВІ ФРАНКОВІ   (Відповідь на його Посланіє)
UA | FR | RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека | Поети нашого клубу | Спілкування | Літературні студії | Контакти | Новини | Оголошення | 

 
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<
e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >

Зараз на сайті - 44
Персональный ЧАТ @NN@
Персональный ЧАТ @Сон-трава@
Персональный ЧАТ Askania Alonso
Персональный ЧАТ Dreamer...
Персональный ЧАТ Esperanzzza
Персональный ЧАТ KAMEHHOE CEPДЦE
Персональный ЧАТ Lena Greys
Персональный ЧАТ Livera
Персональный ЧАТ Malinka
Персональный ЧАТ NaomY
Персональный ЧАТ Sabina
Персональный ЧАТ Siya
Персональный ЧАТ Sweet_lana
Персональный ЧАТ Vergissmeinnicht
Персональный ЧАТ Алексей Мелешев
Персональный ЧАТ Андрій Даньків
Персональный ЧАТ БУМАЖНЫЙ
Персональный ЧАТ Банка меда
Персональный ЧАТ ГАЛИНА ПОЛИЩУК (ЯРМУЛЬСКАЯ)
Персональный ЧАТ Голоси
Персональный ЧАТ Дід Михалич
Персональный ЧАТ Квіточка)
Персональный ЧАТ Коля Зая
Персональный ЧАТ Куля Зперцем
Персональный ЧАТ Людмила Васильєва
Персональный ЧАТ Марко Миллер
Персональный ЧАТ Мир Абсурдов
Персональный ЧАТ Наталка Ярема
Персональный ЧАТ Невідомий Міха
Персональный ЧАТ Неизвестный Я
Персональный ЧАТ Ольга Ашто
Персональный ЧАТ Пандем
Персональный ЧАТ Полоні
Персональный ЧАТ Редька
Персональный ЧАТ Сабріна
Персональный ЧАТ Сокольник
Персональный ЧАТ Тетяна Луківська
Персональный ЧАТ Той, що шукає себе
Персональный ЧАТ Тоору Ватанабе
Персональный ЧАТ Эллен Грин
Персональный ЧАТ хмари на шпалерах

 прихованих - 3 чол.

Пошук


Перевірка розміру




Вороний Микола

Прочитаний : 11830


Вороний Микола :: ІВАНОВІ ФРАНКОВІ (Відповідь на його Посланіє)

Творчість | Біографія | Критика

ІВАНОВІ ФРАНКОВІ (Відповідь на його Посланіє)

La  poesie  n'a  pas  la  verite  pour

objet,  elle  n'a  qu'elle-meme.

Charles  Baudelaire[1]


 

Hi,  мій  учителю  і  друже,
Про  мене  все  це  не  байдуже.
Життя  з  його  скаженим  шалом,
З  погонею  за  ідеалом,
З  його  стражданням  і  болінням
І  невгамованим  сумлінням,
Життя  —  се  дві  противні  сили,
Що  між  собою  в  бій  вступили.
Одна  з  них  —  велетень-гнобитель,
А  друга  —  геній-визволитель;
Його  двосічна  гостра  криця
Влучна,  як  з  неба  блискавиця;
 

Але  і  велетень  могучий
В  руці  тримає  меч  блискучий?
Страшні,  тяжкі  його  удари,
А  ще  страшніш  таємні  чари...
Як  маю  я  його  цуратись
Чи  від  ударів  ухилятись?
О,  ні!  Я,  взявши  в  руки  зброю,
Іду  за  генієм  до  бою.
Рубаюсь  з  ворогом,  співаю,
В  піснях  до  бою  закликаю
Всіх  тих,  що  мляві,  чи  недужі,
Чи  під  укриттям  сплять  байдужі.
І  знаю  я,  що  замість  плати
Мене  чекають  кари,  страти...
Та  чи  ж  грізний  удар  обуха
Там,  де  буяє  творчість  духа?
Одна  хвилина  раювання
Там  відкупляє  всі  страждання.
Бо  то  чуття  свобідні,  щирі
Бринять  у  святобливій  лірі.
І  прикро,  як  ураз  зі  мною
Стають,  немовби  теж  до  бою,
А  справді  для  пихи  своєї
З  порожнім  серцем  фарисеї
І  паперовими  мечами
Вимахують  над  головами.
Хто  кликав  їх?  Чого  їм  треба?
Чи  хробакам  потрібно  неба?
Нехай  ідуть  всі  ті  нездари
На  торговиці  та  базариї
Нікчемний  крам,  дрібні  вигоди  —
От  їх  найвищії  клейнодиі
Але  коли  повсякчас  битись,
То  серце  може  озлобитись.
Охляти  може,  зачерствіти,
Зав'януть,  як  без  сонця  квіти.
Душа  бажає  скинуть  пута,
Що  в  їх  здавен  вона  закута,
Бажає  ширшого  простору  —
Схопитись  і  злетіти  вгору,
Життя  брудне,  життя  нікчемне
Забути  і  пізнать  надземне.
Все  неосяжне  —  охопити,
Незрозуміле  —  зрозуміти!
О,  друже  мій,  то  не  дурниці.—
Всі  ті  щасливі  небулиці
Про  райських  гурій,  про  нірвану,
Про  землю  ту  обітовану.
Вони  тягар  життя  скидають
І  душу  раєм  надихають.
Чи  все  ж  те  розумом  збагнути,
Що  дасться  серцеві  відчути?
І  чи  можливо  без  утрати
Свобідний  творчий  дух  скувати?
І  хто  Поезію  —  царицю
Посміє  кинуть  у  в'язницю?
Хто  вкаже  шлях  їй  чи  напрямок,
Коли  вона  не  зносить  рамок?
В  ній  в  с  і  краси  кольори  сяють,
В  ній  в  с  і  чуття  і  змисли  грають!..
До  мене  як  горожанина
Ставляй  вимоги  —  я  людина.
А  як  поет  —  без  перепони
Я  стежу  творчості  закони;
З  них  повстають  мої  ідеї  —
Найкращий  скарб  душі  моєї.
Творю  я  їх  не  для  шаноби;
Не  руш,  коли  не  до  вподоби.
І  ще  скажу,  мій  славний  друже,
Я  не  беру  життя  байдуже.
Високих  дум  святі  скрижалі,
Всі  наші  радощі  і  жалі,
Всі  ті  боління  і  надії
І  чарівливі  гарні  мрії,  —
Все,  що  від  тебе  в  серце  впало,
Не  загубилось,  не  пропало...
Моя  девіза:  йти  за  віком
І  бути  цілим  чоловіком!
 
Харків,  1902  р.

Примітки:

[1]  Предметом  поезії  є  тільки  вона  сама,  а  не  дійсність.  Шарль  Бодлер  (франц.).

Нові твори