Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Вороний Микола :: ІВАНОВІ ФРАНКОВІ (Відповідь на його Посланіє)


Вороний Микола :: ІВАНОВІ ФРАНКОВІ   (Відповідь на його Посланіє)
UA | FR | RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека | Поети нашого клубу | Спілкування | Літературні студії | Контакти | Новини | Оголошення | 

 
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<
e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >

Зараз на сайті - 67
Персональный ЧАТ Al Panteliat
Персональный ЧАТ Blondberry
Персональный ЧАТ Doktor
Персональный ЧАТ Falconella
Персональный ЧАТ I'm tired of time
Персональный ЧАТ Irena(Iruska)
Персональный ЧАТ Julia Kushnir
Персональный ЧАТ Kobralalala
Персональный ЧАТ Kostyanika
Персональный ЧАТ Lorna
Персональный ЧАТ Lu57
Персональный ЧАТ Malinka
Персональный ЧАТ Perfectly_Parallel
Персональный ЧАТ Sk8ter-boyy
Персональный ЧАТ Taka yak ye
Персональный ЧАТ Tara Maa
Персональный ЧАТ V.А.М.
Персональный ЧАТ Yla
Персональный ЧАТ Ірин@
Персональный ЧАТ Ірина Хміль
Персональный ЧАТ Анна Хортиця
Персональный ЧАТ Віктор Остроух
Персональный ЧАТ Вітрова Доця
Персональный ЧАТ Вячеслав Рындин
Персональный ЧАТ Дід Михалич
Персональный ЧАТ Добрый
Персональный ЧАТ Кадет
Персональный ЧАТ Катерина Опал
Персональный ЧАТ Кириван
Персональный ЧАТ Ксенія Ен
Персональный ЧАТ Кузя Пруткова
Персональный ЧАТ Лепесток
Персональный ЧАТ Лия***
Персональный ЧАТ Людмила Мартиненко
Персональный ЧАТ Міра Мальська
Персональный ЧАТ Макс
Персональный ЧАТ Максим Тарасівський
Персональный ЧАТ Мандрівник
Персональный ЧАТ Марічка9
Персональный ЧАТ Марта Мохнацька
Персональный ЧАТ НАДЕЖДА М.
Персональный ЧАТ НАУМ
Персональный ЧАТ Надія Плетяк
Персональный ЧАТ Настя Мозгова
Персональный ЧАТ Наталка Гуржій
Персональный ЧАТ Наталка Ярема
Персональный ЧАТ Олекса Удайко
Персональный ЧАТ Потусторонний
Персональный ЧАТ СвітанОk
Персональный ЧАТ Серьга Вітер
Персональный ЧАТ Тінь_Життя
Персональный ЧАТ Танюфка
Персональный ЧАТ Тетяна Луківська
Персональный ЧАТ Тоору Ватанабе
Персональный ЧАТ Хуго
Персональный ЧАТ горлиця
Персональный ЧАТ шоколад

 прихованих - 10 чол.

Пошук


Перевірка розміру




Вороний Микола

Прочитаний : 13428


Вороний Микола :: ІВАНОВІ ФРАНКОВІ (Відповідь на його Посланіє)

Творчість | Біографія | Критика

ІВАНОВІ ФРАНКОВІ (Відповідь на його Посланіє)

La  poesie  n'a  pas  la  verite  pour

objet,  elle  n'a  qu'elle-meme.

Charles  Baudelaire[1]


 

Hi,  мій  учителю  і  друже,
Про  мене  все  це  не  байдуже.
Життя  з  його  скаженим  шалом,
З  погонею  за  ідеалом,
З  його  стражданням  і  болінням
І  невгамованим  сумлінням,
Життя  —  се  дві  противні  сили,
Що  між  собою  в  бій  вступили.
Одна  з  них  —  велетень-гнобитель,
А  друга  —  геній-визволитель;
Його  двосічна  гостра  криця
Влучна,  як  з  неба  блискавиця;
 

Але  і  велетень  могучий
В  руці  тримає  меч  блискучий?
Страшні,  тяжкі  його  удари,
А  ще  страшніш  таємні  чари...
Як  маю  я  його  цуратись
Чи  від  ударів  ухилятись?
О,  ні!  Я,  взявши  в  руки  зброю,
Іду  за  генієм  до  бою.
Рубаюсь  з  ворогом,  співаю,
В  піснях  до  бою  закликаю
Всіх  тих,  що  мляві,  чи  недужі,
Чи  під  укриттям  сплять  байдужі.
І  знаю  я,  що  замість  плати
Мене  чекають  кари,  страти...
Та  чи  ж  грізний  удар  обуха
Там,  де  буяє  творчість  духа?
Одна  хвилина  раювання
Там  відкупляє  всі  страждання.
Бо  то  чуття  свобідні,  щирі
Бринять  у  святобливій  лірі.
І  прикро,  як  ураз  зі  мною
Стають,  немовби  теж  до  бою,
А  справді  для  пихи  своєї
З  порожнім  серцем  фарисеї
І  паперовими  мечами
Вимахують  над  головами.
Хто  кликав  їх?  Чого  їм  треба?
Чи  хробакам  потрібно  неба?
Нехай  ідуть  всі  ті  нездари
На  торговиці  та  базариї
Нікчемний  крам,  дрібні  вигоди  —
От  їх  найвищії  клейнодиі
Але  коли  повсякчас  битись,
То  серце  може  озлобитись.
Охляти  може,  зачерствіти,
Зав'януть,  як  без  сонця  квіти.
Душа  бажає  скинуть  пута,
Що  в  їх  здавен  вона  закута,
Бажає  ширшого  простору  —
Схопитись  і  злетіти  вгору,
Життя  брудне,  життя  нікчемне
Забути  і  пізнать  надземне.
Все  неосяжне  —  охопити,
Незрозуміле  —  зрозуміти!
О,  друже  мій,  то  не  дурниці.—
Всі  ті  щасливі  небулиці
Про  райських  гурій,  про  нірвану,
Про  землю  ту  обітовану.
Вони  тягар  життя  скидають
І  душу  раєм  надихають.
Чи  все  ж  те  розумом  збагнути,
Що  дасться  серцеві  відчути?
І  чи  можливо  без  утрати
Свобідний  творчий  дух  скувати?
І  хто  Поезію  —  царицю
Посміє  кинуть  у  в'язницю?
Хто  вкаже  шлях  їй  чи  напрямок,
Коли  вона  не  зносить  рамок?
В  ній  в  с  і  краси  кольори  сяють,
В  ній  в  с  і  чуття  і  змисли  грають!..
До  мене  як  горожанина
Ставляй  вимоги  —  я  людина.
А  як  поет  —  без  перепони
Я  стежу  творчості  закони;
З  них  повстають  мої  ідеї  —
Найкращий  скарб  душі  моєї.
Творю  я  їх  не  для  шаноби;
Не  руш,  коли  не  до  вподоби.
І  ще  скажу,  мій  славний  друже,
Я  не  беру  життя  байдуже.
Високих  дум  святі  скрижалі,
Всі  наші  радощі  і  жалі,
Всі  ті  боління  і  надії
І  чарівливі  гарні  мрії,  —
Все,  що  від  тебе  в  серце  впало,
Не  загубилось,  не  пропало...
Моя  девіза:  йти  за  віком
І  бути  цілим  чоловіком!
 
Харків,  1902  р.

Примітки:

[1]  Предметом  поезії  є  тільки  вона  сама,  а  не  дійсність.  Шарль  Бодлер  (франц.).

Нові твори