Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах ::



UA | FR | RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека | Поети нашого Клубу | Спілкування | Книгарня | Літературні премії | Конкурси Клубу Поезії | Контакти | Оголошення |  ДО ВУС синоніми | 

 
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<
e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >

Зараз на сайті - 57
Персональный ЧАТ Badan
Персональный ЧАТ Go Love Ash
Персональный ЧАТ Koshins
Персональный ЧАТ Lucifer
Персональный ЧАТ Olta.n
Персональный ЧАТ Podolyanyn
Персональный ЧАТ Svitlana_Belyakova
Персональный ЧАТ Systematic Age
Персональный ЧАТ Ілея
Персональный ЧАТ А.Дальний
Персональный ЧАТ Апрель
Персональный ЧАТ Арт
Персональный ЧАТ В.А.М.
Персональный ЧАТ Весна Туманова
Персональный ЧАТ ВолодимирС
Персональный ЧАТ ГАЛИНА КОРИЗМА
Персональный ЧАТ Ганна Верес
Персональный ЧАТ Гриндула Тетяна
Персональный ЧАТ Дніпрянка
Персональный ЧАТ Долинська Людмила
Персональный ЧАТ ДрожеННікова
Персональный ЧАТ Женя Смайл
Персональный ЧАТ Зоя Енеївна
Персональный ЧАТ Ліна Ланська
Персональный ЧАТ Мар`яна Ц
Персональный ЧАТ Марина Бойківчанка
Персональный ЧАТ Морський лев
Персональный ЧАТ Ніка Той
Персональный ЧАТ Наташа Марос
Персональный ЧАТ ОднаДумка
Персональный ЧАТ Олег М.
Персональный ЧАТ Олександр Жилко
Персональный ЧАТ Ольга Ратинська
Персональный ЧАТ Ромашка1515
Персональный ЧАТ Семён Кацыв
Персональный ЧАТ Сильчук Назар
Персональный ЧАТ Словян
Персональный ЧАТ Східний
Персональный ЧАТ Уляна Стринжа
Персональный ЧАТ Христина Рикмас
Персональный ЧАТ Хуго Иванов
Персональный ЧАТ Янош Бусел
Персональный ЧАТ залюблена у світ
Персональный ЧАТ неOSTанній
Персональный ЧАТ посполитий
Персональный ЧАТ яся

 прихованих - 11 чол.

Пошук


Перевірка розміру




Вороний Микола

Прочитаний : 15544


Творчість | Біографія | Критика

ІВАНОВІ ФРАНКОВІ (Відповідь на його Посланіє)

La  poesie  n'a  pas  la  verite  pour

objet,  elle  n'a  qu'elle-meme.

Charles  Baudelaire[1]


 

Hi,  мій  учителю  і  друже,
Про  мене  все  це  не  байдуже.
Життя  з  його  скаженим  шалом,
З  погонею  за  ідеалом,
З  його  стражданням  і  болінням
І  невгамованим  сумлінням,
Життя  —  се  дві  противні  сили,
Що  між  собою  в  бій  вступили.
Одна  з  них  —  велетень-гнобитель,
А  друга  —  геній-визволитель;
Його  двосічна  гостра  криця
Влучна,  як  з  неба  блискавиця;
 

Але  і  велетень  могучий
В  руці  тримає  меч  блискучий?
Страшні,  тяжкі  його  удари,
А  ще  страшніш  таємні  чари...
Як  маю  я  його  цуратись
Чи  від  ударів  ухилятись?
О,  ні!  Я,  взявши  в  руки  зброю,
Іду  за  генієм  до  бою.
Рубаюсь  з  ворогом,  співаю,
В  піснях  до  бою  закликаю
Всіх  тих,  що  мляві,  чи  недужі,
Чи  під  укриттям  сплять  байдужі.
І  знаю  я,  що  замість  плати
Мене  чекають  кари,  страти...
Та  чи  ж  грізний  удар  обуха
Там,  де  буяє  творчість  духа?
Одна  хвилина  раювання
Там  відкупляє  всі  страждання.
Бо  то  чуття  свобідні,  щирі
Бринять  у  святобливій  лірі.
І  прикро,  як  ураз  зі  мною
Стають,  немовби  теж  до  бою,
А  справді  для  пихи  своєї
З  порожнім  серцем  фарисеї
І  паперовими  мечами
Вимахують  над  головами.
Хто  кликав  їх?  Чого  їм  треба?
Чи  хробакам  потрібно  неба?
Нехай  ідуть  всі  ті  нездари
На  торговиці  та  базариї
Нікчемний  крам,  дрібні  вигоди  —
От  їх  найвищії  клейнодиі
Але  коли  повсякчас  битись,
То  серце  може  озлобитись.
Охляти  може,  зачерствіти,
Зав'януть,  як  без  сонця  квіти.
Душа  бажає  скинуть  пута,
Що  в  їх  здавен  вона  закута,
Бажає  ширшого  простору  —
Схопитись  і  злетіти  вгору,
Життя  брудне,  життя  нікчемне
Забути  і  пізнать  надземне.
Все  неосяжне  —  охопити,
Незрозуміле  —  зрозуміти!
О,  друже  мій,  то  не  дурниці.—
Всі  ті  щасливі  небулиці
Про  райських  гурій,  про  нірвану,
Про  землю  ту  обітовану.
Вони  тягар  життя  скидають
І  душу  раєм  надихають.
Чи  все  ж  те  розумом  збагнути,
Що  дасться  серцеві  відчути?
І  чи  можливо  без  утрати
Свобідний  творчий  дух  скувати?
І  хто  Поезію  —  царицю
Посміє  кинуть  у  в'язницю?
Хто  вкаже  шлях  їй  чи  напрямок,
Коли  вона  не  зносить  рамок?
В  ній  в  с  і  краси  кольори  сяють,
В  ній  в  с  і  чуття  і  змисли  грають!..
До  мене  як  горожанина
Ставляй  вимоги  —  я  людина.
А  як  поет  —  без  перепони
Я  стежу  творчості  закони;
З  них  повстають  мої  ідеї  —
Найкращий  скарб  душі  моєї.
Творю  я  їх  не  для  шаноби;
Не  руш,  коли  не  до  вподоби.
І  ще  скажу,  мій  славний  друже,
Я  не  беру  життя  байдуже.
Високих  дум  святі  скрижалі,
Всі  наші  радощі  і  жалі,
Всі  ті  боління  і  надії
І  чарівливі  гарні  мрії,  —
Все,  що  від  тебе  в  серце  впало,
Не  загубилось,  не  пропало...
Моя  девіза:  йти  за  віком
І  бути  цілим  чоловіком!
 
Харків,  1902  р.

Примітки:

[1]  Предметом  поезії  є  тільки  вона  сама,  а  не  дійсність.  Шарль  Бодлер  (франц.).

Нові твори