Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Плужник Євген :: Біографія


Плужник Євген :: Біографія
UA | FR | RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека | Поети нашого клубу | Спілкування | Літературні студії | Контакти | Новини | Оголошення | 

 
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<
e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >

Зараз на сайті - 81
Персональный ЧАТ #tenderness
Персональный ЧАТ Alex@
Персональный ЧАТ Anastasja*
Персональный ЧАТ Badan
Персональный ЧАТ Bojkiv4anka
Персональный ЧАТ Cheeeezzz
Персональный ЧАТ Cornelius
Персональный ЧАТ DeViAl
Персональный ЧАТ Endre Kote
Персональный ЧАТ Griffon
Персональный ЧАТ Haluna2
Персональный ЧАТ J. Serg
Персональный ЧАТ Mik (галицька миша)
Персональный ЧАТ Oskar
Персональный ЧАТ Richter
Персональный ЧАТ Swoon
Персональный ЧАТ Systematic Age
Персональный ЧАТ TatyanaMir
Персональный ЧАТ Varvara
Персональный ЧАТ Vin Libert
Персональный ЧАТ Vlarin
Персональный ЧАТ Zang
Персональный ЧАТ Алиса Бистр
Персональный ЧАТ Анатолій В.
Персональный ЧАТ Аркадьевич
Персональный ЧАТ Аяз Амир-ша
Персональный ЧАТ Віталій Стецула
Персональный ЧАТ ВАЛЕНТИНАV
Персональный ЧАТ Галина Будянська
Персональный ЧАТ Давид))
Персональный ЧАТ Дагней
Персональный ЧАТ Данило-Київський
Персональный ЧАТ ДарРодДин
Персональный ЧАТ Евгенийй
Персональный ЧАТ Кіт
Персональный ЧАТ Кадет
Персональный ЧАТ Кетрінс
Персональный ЧАТ Лебідь Степова
Персональный ЧАТ Левчишин Віктор
Персональный ЧАТ Лина Ланская
Персональный ЧАТ Любов Матузок
Персональный ЧАТ Людмила Пономаренко
Персональный ЧАТ Мандрівник
Персональный ЧАТ Марічка9
Персональный ЧАТ Марсианин
Персональный ЧАТ Наташа Марос
Персональный ЧАТ Незайманий займенник
Персональный ЧАТ Окса555
Персональный ЧАТ Олексій Журавленко
Персональный ЧАТ Олександр ПЕЧОРА
Персональный ЧАТ Олександр Таратайко
Персональный ЧАТ ПВО
Персональный ЧАТ Потусторонний
Персональный ЧАТ Психоз
Персональный ЧАТ РАЙ - Рогуля Андрій Йосифович
Персональный ЧАТ Ремаєв Сергій
Персональный ЧАТ Ромалія Бачинська
Персональный ЧАТ Рошенко
Персональный ЧАТ Салтан Николай
Персональный ЧАТ Спеція
Персональный ЧАТ Тетяна Мерега
Персональный ЧАТ Той, що шукає себе
Персональный ЧАТ Шайда Євгеній
Персональный ЧАТ Шостацька Людмила
Персональный ЧАТ Юлія Еней
Персональный ЧАТ Юлія Щербак
Персональный ЧАТ Яна Савченко
Персональный ЧАТ Янош Бусел
Персональный ЧАТ джульєтта
Персональный ЧАТ принц Флорізель

 прихованих - 11 чол.

Пошук


Перевірка розміру




Плужник Євген

Плужник Євген :: Біографія

Творчість | Біографія | Критика

Євген Павлович Плужник народився 26 грудня 1898 року в слобідці Кантемирівка Богучарського повіту Воронезької губернії в сім'ї дрібного торговця. Навчався в сільській школі, потім у кількох гімназіях - в Богучарі, Ростові, Боброві. 1918 року разом із родиною переїхав на Полтавщину.
       
       Під час громадянської війни вчителював у селі Багачка Миргородського повіту на Полтавщині. Навчаючи дітей, він одночасно поглиблював і свої знання. Але самоосвіта його не задовольняла, і він їде до Києва, де навчається у Ветеринарно-зоотехнічному інституті. Невдовзі він вступає до Київського музично-драматичного інституту ім. Лисенка. Акторські здібності Плужника, його гумор та дотепність цінують викладачі й товариші, пророкують перспективне сценічне майбутнє.
       
       1923 року Микола Зеров залучає Євгена Плужника до Асоціації письменників (Аспис), що об'єднувала тоді всю "непролетарську" літературу Києва. 1924 року Плужник стає членом письменницької групи "Ланка", яка 1926 року перетворюється на "Марс" (майстерня революційного слова). На чолі "Марсу", як і "Ланки", стояли Борис Антоненко-Давидович, Валер'ян Підмогильний, Григорій Косинка. "Марс" вважали за київську неофіційну філію харківської ВАПЛІТЕ. Обидві організації були розгромлені й ліквідовані одночасно.
       Перші українські вірші Є.Плужника (в гімназійний період він писав російською) були опубліковані 1923 року в київському журналі "Глобус" під псевдонімом Кантемирянин (від назви рідного села) - Плужник ще не наважився перші поетичні спроби підписати власним прізвищем.
       
       1926 року завдяки дружині поета, Галині Коваленко, побачила світ перша книжка віршів Євгена Плужника під назвою "Дні". Євген "все писав, писав, - розповідала вона, - а ми бідно жили, на шостому поверсі, одна кімнатка, а він все писав і засував то в піч, то під матрац. Одного разу він вийшов. Викликали його… Я собі подумала так: якщо я не зможу оцінити його поезію, то викраду. Понесу я Юрієві Меженкові, хай він скаже - він же фахівець, чи це чогось варте. Потім Меженко викликає мене до телефону і каже: "Знаєте, що ви принесли? Ви принесли вірші такого поета, якого ми в житті будемо довго чекати і дай нам Бог, щоб ми дочекалися".
       
       Через рік виходить друга й остання прижиттєва поетична збірка Є.Плужника "Рання осінь", яка мала прихильну рецензію Ю.Меженка, а іншими розкритикована. Збірка поезій під назвою "Рівновага", яку Плужник підготував до друку і датована 33-м роком, лишилася ненадрукованою: разом з багатьма своїми друзями й колегами по перу він потрапив у жорна сталінської репресивної машини. Ці вірші увійшли до "Вибраних поезій" Є. Плужника 1966 року. Усього десять років тривала літературна діяльність цього талановитого поета.
       
       В українську поезію середини 1920-х років Євген Павлович Плужник увійшов як співець гуманізму. Поезії його сповнені трагічного звучання: проповідям класової ненависті й безжальному братовбивству він протиставляє ідею абсолютної цінності людського життя, протест проти бездумної революційної жорстокості. Він прагнув конкретного гуманізму, зверненого до кожної людини, що опинилася у вирі терору й репресій і була безсилою захистити свою честь, гідність, зрештою, саме життя.
       
       Поет-філософ Плужник розкриває суперечність між метою і здобутком, між справжнім сенсом людського життя і його нікчемними зовнішніми виявами.
       
       Відразу після розстрілу двадцяти восьми "ворогів народу", серед яких були друзі Є.Плужника по "Ланці" і "Марсу", митець потрапляє в "чергу" призначених до розстрілу. Ордер на арешт і трус у його квартирі був виписаний 4 грудня 1934 року. Але ще 2 грудня уповноважена секретно-політичного відділу НКВС УРСР Гольдман скомпонувала постанову, в якій Плужник звинувачувався в тому, що він "є членом контрреволюційної організації, був зв'язаний з націоналістичною групою письменників, вів контрреволюційну роботу. Знав про практичну діяльність організації по підготовці терактів". На підставі цього зроблено висновок: "перебування його на волі є соціально небезпечним", а тому Євген Плужник підлягає "утриманню в спецкорпусі Київського обласного управління НКВС".
       
       Арешт Плужник зустрів спокійно. Після безпідставних ув'язнень його колег-літераторів, його власний арешт не став несподіванкою для нього. 25 березня 1935 року Євгену Павловичу Плужнику оголосили вирок: смертна кара, яку пізніше було замінено десятьма роками заслання. Проте десять років заслання на Північ з суворими умовами полярного клімату та напівголодне життя в'язничних казарм для людини, хворої на легені, - означали вірну смерть. Заміна розстрілу на заслання не давала поетові жодних шансів на порятунок. Та все ж, того дня, коли йому повідомили про зміну вироку, він зрадів. У листі, написаному до дружини під першим враженням одержаної звістки, Євген Плужник писав:
       "Галча моє!
       Це не дрібничка, що пишу я тобі чорнилом, але разом з тим - це величезну має вагу: я хочу, щоб надовго, на все своє й моє життя, зберегла цей лист - найрадісніший, вір мені, з усіх листів, що я коли-небудь писав тобі. Галю, ти ж знаєш, як рідко я радів і як багато треба для того, і от тепер, коли я пишу тобі, що сповнює мені груди почуття радості - так це значить, що сталося в моїм житті те, чому й ти разом зо мною - я знаю - радітимеш. У мене мало зараз потрібних слів - мені б тільки хотілося пригорнути тебе так міцно, щоб відчула ти всім єством твоїм, що пригортає тебе чоловік, у якого буяє життєва сила і в м'язах, і в серці, і в думках. Я пишу тобі, а надворі, за вікном, сонце - і мені, їй-богу, так важко стримати себе, щоб не скрикнути: яке хороше життя, яке прекрасне майбутнє в людини, що на це майбутнє має право! Я цілую тебе, рідна моя, і прошу: запам'ятай дату цього листа, як дату найкращого з моїх днів.
       28.03.35
       Твій Євген".
       
       До Соловецьких казематів разом із побратимами по засланню в арештантських вагонах поет вже їхати не міг. Його, тяжко хворого, везли окремо. На Соловках він переважно лежав у тюремній лікарні, зрідка писав листи в Україну. Останній його лист датований 26 січня 1936 року. Цей лист Євген Плужник уже продиктував, а дружині лише приписав власною рукою: "Присягаюся тобі, я все одно виживу!" На жаль, це було вже нереальним.
       
       Євген Плужник помер 2 лютого 1936 року. 4 серпня 1956 року постановою Військової колегії Верховного Суду СРСР вирок Євгену Павловичу Плужнику скасовано й справу припинено "за відсутністю складу злочину".

Нові твори