Стрічка розвивається в руці,
Голова моя оточена думками.
Розлітаються додому журавлі
І дзвенять усе старі, готичні храми.
Коні втомлені - закоханих везуть,
Жують жуйку, зі смаком металу.
Хлопчик в натовпі - трима за руку маму,
Бо повз них - нервові клоуни ідуть.
Час від часу, голуби міняють площу:
Наче в квесті, з крихт, збираючи багет
І усміхнений сліпий - іде крізь товщу
І в руці, несе комусь, палкий букет.
Жінка, в сукні кольоровій, інтригує:
Погляда все на годинник, на стіні.
Як гадаєте, чи хтось її ревнує?
Чи закохана красуня або ні?
Квіти дівчина купити пропонує,
Все довкола в музикантах і піснях,
Сивий, з кавою, дідусь собі сумує:
Видно видався йому нелегкий шлях.
Моя стрічка, ще затиснена в долоні:
В ній - моє безкрає небо і поля.
Поза межами домівки - я в полоні
І повірте - я ж не гірше журавля...
16.09.2023
