Він пас ягнята за селом,
Голодний і сумний ще юний,
Ніким не співаний псалом,
В його душі бриніли струни...
В його дитячій голові:
Вже вирували болі-думи,
З"являлися слова палкі,
І про майбутнє було сумно...
Питав себе: "Ну, що ж робить,,
Як розбудити людський гнів,
Щоб легше людям стало жить,
Гримів у голові його вже грім..."
І думав він: "Пора вже йти
Співать і кликать всіх до бою,
Не гнутись, рівно всім іти,
І людей кликать за собою!"
І люди чули, й за ним йшли,
Співали ідучи до бою,
З собою люди зброю брали,
Й молитви всі лились рікою...
Він пас ягнята за селом,
Та кинув посох свій негожий,
Народу визвольний псалом,
Писав обранець певне Божий!!!
Він пас ягнята за селом,
Голодним і все більше босим,
Складав для себе сам псалом,
І став він людям всім ПРОРОКОМ!!!
