-Мамочко, біда у мене!-
Кричить в трубку доня Галка,-
Зовсім вже мене дістала
Ця Миколина рибалка!
Вудки взяв, подався зранку,
Вже півдня - його немає…
Думаю, завів коханку
І десь в лозах розважає.
Я підозрюю, що в Рози
Зупинився, або в Тані,
На мої дзвінки й підозри –
Нуль уваги і мовчання.
Може, він не на рибалці,
А гуляє десь у барі?
Як ті мухи, біля нього
В’ються всякі Олі, Варі…
А він любить ці моменти,
Вся душа його співає,
Роздає всім компліменти,
А про мене забуває.
Собі місця не знаходжу,
В мене нерви не в порядку,
Уявляю, як коханці
Він дарує шоколадку.
-Доню, цим не переймайся,
І в здогадках не томися,
Може, десь він зазівався,
Впав у воду і втопився,
Ти таке науявляла,
Що мені аж страшно стало,
На обід іди до мене –
Маю добрий борщ і сало.
А Миколу чорт не візьме:
Якщо не судилось вмерти,
То додому він прилізе,
Бо захоче спати й жерти!
Так, так... Матусин досвід велике діло. Молоді - бережіть нерви, бо в житті, як на довгій ниві, чого тільки не трапиться...
А гумореска чудова, Катрусю-розумничка.
Катерина Собова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую, Славо, за такий прекрасний коментар! Гарного Вам настрою і радісного дня!
Зрада це завжди смерть. Помирає благородство, довіра, чистота, вірність, щирість. Оболонка залишається. Бігає поряд, робить виглад, що все нормально, все як було. Ага.
Катерина Собова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00