Не за красу в тебе я закохався,
і не за старість розлюблю.
Немарно я до серця прислухався,
Хоч іноді себе в ньому гублю
Не розлучить нас війна,
і час нас не розлучить.
Все одно, ми десь зустрінемось
з тобою.
І от ми на свободі, цінуймо кожну мить,
вкриває нас ранковою росою.
Лиш коли серце стане, я полишу.
Тільки коли зв‘язок з цим світом обірветься,
Зоставлю після себе мертву тишу,
Бо в смерті, зрештою, терпець урветься
Не передбачила доля моїх задумок,
Занадто все ж на себе брав.
Створила уява нездійсненний малюнок,
Засильно я тебе кохав…