*****
Думи-думоньки мої,
Заспокойтесь, не ридайте.
Всі гіркі жалі свої
Якнайдалі заховайте.
Так, година бо така,
Як на Батьківщину рідну
Вторглися чужі війська,
Щоб її скорити, бідну.
Любі думоньки-думки,
Відчаєм не варто жити.
Мужнії ж бо козаки
Зможуть Матір захистити.
Не дадуть вони всі їй
Ворогові потурати,
Волі зрадивши своїй,
На коліна тут же стати.
В їх серцях палка любов
До Вкраїни пломеніє.
Хай і литиметься кров,
Здатись жоден не посміє.
Хай і згинуть у бою,
Хай уб’ють їх автомати,
Та святую честь свою
Не дозволять розтоптати,
Мов непотріб розтоптать,
Розтоптати збайдужіло.
Таж душі в гріб не загнать.
Помирає тільки тіло.
А ідея ж у серцях
Буде завсігди палати,
Вказуючи гідний шлях,
Той, яким слід прямувати.
Хай всі вороги собі
Це на носі зарубають
І його більш, далебі,
В край наш ввік не потикають!
Євген Ковальчук, 03. 10. 2019
