Таким в'язким, гримучим, ядерним,
тече в невидимих покровах
дві тисячі двадцятий, замкнений,
у передгроззі дух роз'ярений
вогнем паризського собору.
Можливо, мчиться, там за обрієм,
білястий кінь, що першим вирвався,
на п'ятий обруч вздовж екватора,
в Північній теплій стороні.
Дві тисячі двадцятий, панцерний,
в броні від куль, в броні від радості,
в боргу від революцій гідності,
з очниць Алеппо в світ розгублений,
піднявши високого плакат;
як постісторію у fasebookу,
голодній публіці читаючи,
свій монолог у прямокутнику,
стиснувши пальцями екран.
Дві тисячі двадцятий спльовує,
губами пишної натурниці,
що тягнеться під руку з кухарем,
надувши глобусом рюкзак.
Мов два нулі, дві пари топають,
із правом висловити враження,
хай повні душі Конотопами,
химерних, приторних ідей;
приблизному, що стане рівністю,
і вимагатиме в історії,
рімейк на тему життєствердості,
нових часів, Лаодікей.
А там, банкір, запросить радісно
банкіршу в світ, що арт-обєктами,
між позачассям, позапростором,
на пам'ять згублених віків,
забронзевіє - для підручника,
дві тисячі двадцятий вистрілом,
у грудь бійця із щеневмерлої,
віддавши ехом гільзи з Півночі
із криком "Живє Бєларусь".
Нулі в нулях, як чорна п'ятниця,
колише обручі вітринами,
як вітер бавив цепелінами,
давним-давно, давним-давно.
Скидає цінником, триває
четвер, як ніч, зорить в траві
і падає, як листя біржа,
і дивиться - літак згорає,
листком до чорної землі.
02.09.2020
ID:
922030
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 12.08.2021 16:51:47
© дата внесення змiн: 12.08.2021 16:51:47
автор: Володимир Каразуб
Вкажіть причину вашої скарги
|
