Лелека додому летить щовесни,
Він - символ життя та земної краси.
Лелека летить до людей на село
І людям дитину дає на добро.
Лелека кружляє, людей десь нема.
Дитину кому? Шумить лиш трава.
В небо лелека з тривогою звивсь.
Може, зі шляху пташиного збивсь?
Землю він зверху довкіл оглядав,
Рідні краї клекотанням вітав.
Лелека не збився, так воно є:
-Я тут родився і тут житло моє.
Онде болото, що влітку ходив
Своїм малим діткам жабок ловив.
Онде озера в рогожі стоять,
Водив там діток і учив їх літать.
Лелека не збився, так воно є,
Полями там Прип'ять змійкою в'є.
Там гралась у водах людська дітвора,
Що в зграї збиралась як літня пора.
Діток для людини лелека приніс...
Та клекіт лелеки поглинув лиш ліс.
Іржавий, сухий. Страх птаха пройняв-
Дитину людську він у пір'я ховав.
У “прірві” не видно живої душі,
Дитячого сміху не чутно в тиші.
Село де стояло, видніють хрести
О, Боже мій милий, мене ти прости.
Лелека сили уже більше не мав,
На поле смерті він тихо сідав.
Почула Земля: - О люди, простіть!
Лелекам гукнула: - В цей край не летіть.
Памяті Чорнобиля.
Сокол відповів на коментар Волиняка, 08.05.2021 - 20:02
Дякую.
На згадку, 26 квітня 1986 року бухнула чернобілька атомна, детище комуністів. Нас киян мягко попередили після 1-го травня, що щось там сталося на атомній. А 27-28 квітня комуністична елита з сімями вилітали, відїзджали в далекі краї.
А нас, челядь - нас так називала елита комуністів, залиши на проізвол.
Хай Вам щастить.
Дякую.
Ми ще не були попереджені про аварію.
Не забуду як на Перше травня зробили комуняки спортивні змагання, а ми ходили в ліс на гуляння.
В день аварії комуністична еліта в пртивогазах заполнила аеропорти Києва і других городів.
Утікли.
Дякую.
Аварія це на сотні років. Не забуду як мій батько говорив, що українські вчені були проти побудови цієї станції, тай поплатилися.
А ми, людишки-сявки, промовчали. Та й сьогодні мовчиво, а Рід український (словянський) гине.
Вся влада була і є у людей з українськими паспотами, згідно дій - це їхня мета.