Дістало все – що гинуть хлопці,
Що у тюрмі сидять атовці,
Що нам «намордники» наділи,
Що всім мовчати повеліли.
Що наші маски віддали,
Що нам китайські продали.
Що скрізь обмеження вставляють,
Самі ж вони на них «чихають».
Що медицину розвалили,
Багато шкіл кругом закрили.
Що у громади об*єднали,
Аж в селах люди заволали.
Що депутати там голосували,
Що наше слово не вчитали.
Що землю нашу вже продавали,
Думок народу не спитали.
Що нам кричать скрізь: «Криза! Криза!»,
Самі ж «вершки» всі по круїзах.
Що люди всюди, скрізь «пахають»,
А в них останнє відбирають.
Що Україну обкрадають,
Про пандемію нам розповідають.
Що нам «лапшу» на вуха одягають.
На нас мільярди заробляють.
Що в МВФ кредитів на греблися,
А ми ж у найми подалися,
Що цій війні краю немає,
Що Україна помирає.
Дістало все це вже мене.
Та хто ж порядки наведе?
Чи буде далі Батьківщина процвітати?
Чи буде рідна мова скрізь звучати?
Час все покаже. Будем жити,
Свою Вкраїну ми любити,
А ворогів ми подолаємо,
На рідній мові заспіваємо.
Надія Гуржій
27,07,2020р