Я - тут, поки я - є , живу-радію й досі,
Дорогою життя вже поспішаю в осінь,
Можливо я іду навіть над самим краєм,
Хто б відповів мені - про це ніхто не знає.
Стану колись як пил, пісок, води краплина,
На цілий Всесвіт я така - одна-єдина,
Душі моїй Господь життя дав жити в тілі,
Я б пташкою собі у вирій полетіла.
Метеликом легким я б квіти цілувала,
Або серед квіток я квіткою теж стала,
Цвіла і цвітом всім я б очі милувала,
Душа - вона жива, ніколи не вмирала.
А поки що я - тут - мій Бог мене тримає,
Дивлюсь, чиясь душа над квітами літає.
Галина Грицина.