Насичене сонцем, пекуче повітря щипається,
Місцеві голуби у місті одне з одним вітаються,
Все навколо не проти у дощі скупатися,
Земля вкотре, знову, зуміла в літо закохатися,
І лиш один вітер, як завжди вільний одинак,
Обожнює зграю птахів над землею колихати,
А небо таке ясне, чисте, світле, немов, так здається,
У ньому, як у дзеркалі, скоро земля зображенням відіб’ється,
Літо не поспішає осінь зустрічати з жовто-червоними барвами,
Кожного дня ще більше розкривається перед нами,
У всій красі: у кожній квітці, зеленому листочку, промінці,
І ми, як те літо: в кожнім слові, думці, вчинку, ми – українці.
31.07.2020