ДУША ЖИВА!!!
Тремтить тонка тендітна павутинка,
Іще тремтить... Тривожно, як струна,
І жевріє надія, мов іскринка:
Біда мине...
Ще буде даль ясна!
Відійде все, мов сон, сумний, жахливий —
Хвороби жах, безвиході печаль...
...А пам'ять повертає у щасливе
минуле.
В світлу неповторну даль:
Усе було недавно, може вчора —
Побачень незабутні вечори,
Любов,
й вершина таїнства святого
Коли лелеки діток принесли.
Пройшло, мов сон.
Будують світ онуки,
За ними слідом правнуки спішать.
А нам лишається лиш біль розлуки,
Лиш сум скорбот,
та гіркота утрат.
Ні! Висота Небес віщує вічність —
Зі смертю не приходить небуття!
Смерть — тільки крок
в незнану Потойбічність,
У таїну наступного буття!
Тремтить, вібрує свічечки промінчик,
Тремтить без вітру.
І пливуть слова:
“Немає смерті. Є лиш крок у Вічність.
Душа жива!
Душа жива!
Жива!”
12.08.18
Пройняли до серця, Людочко. Справді, ми не знаємо, як буде там, та душа вічно жива! 
