Ти чекала, ти вірила в мить,
Коли вже не потрібно ховатись,
Десь глибоко ти справжня, болить,
Вже нас кличуть, вже час відкликатись …
Ти чекала, шукала межу,
За якою не бачено фальші,
Заплатила і тіло, й маржу,
І цікаво, що станеться дальше …
Ти чекала, щоб було не так,
Як, за правило, пишуть у віршах,
Щоб і дощ, і літак, і дивак,
І щоб не традиційне, а інше …
Він не знав, що сказати тобі,
Щоб слова - не звичайна банальність,
Щоб не просто на сміх чи в журбі,
Щоб була особлива тональність …
Просто був не такий, не чужий,
Із відтінків складав своє небо,
Забував про усе, таки справді дурний,
То ж життя, в нього просто потреби …
Диваки. Як зустрілись й стоять.
То малюють зірки. То вдивляються в небо.
Вже сусіди усі полягали і сплять.
А у них особливі потреби …
дякую
