Рядками слова лягали.
Скрипіло-повзло перо.
Думки ледве устигали.
На серці лежить… тавро.
Думки ті в снопи складались,
Хоча перевесел – нуль.
На них не впливала давність.
Позбутись як, не збагну.
Думки про… війну і долі,
Розіп’яті на війні,
Про тих, хто боронить волю,
Москві заявили: «Ні!»
І серце на шмаття крають,
Неначе тупим ножем.
«Чи діждемо миру-раю?» –
Повзуть думки вже вужем.
15.06.2019.
Ганна Верес (Демиденко).