Ось-ось і вибухне бузок трунком духмяним під вікна,
Запалає кольором присмеркового небокраю,
Пахучими смолоскипами розпуститься, розквітне…
Наповнить серце ніжністю весняною до краю.
Горітиме барвами по-весняному яскравими,
Литиме аромати п’янкі на нас із тобою,
На сусідку в літах із очима ласкавими,
На малих хлопчаків, що ганяють юрбою.
Гойдатиметься з кожним подихом вітру,
Кожну квітку то вгору, то вниз хитаючи,
Свою власну небесно-бузкову палітру
У траву попід ноги мої розсипаючи.
Іще мить – і співатимуть голосно бджоли,
Життєдайного впившись нектару вина,
Бузковітимуть цвітом дрібним видноколи,
Бузковітиме сад із мойого вікна.
