Моя мова світанкова, горизонт наш, дивний світ,
Ти зерно наше й основа, наші крила і наш зліт.
Ти дарунок нам від Бога, перше, що почула я -
Це матусі колискова на зорі свого життя.
Мова моя солов’їна, ти красива, як весна,
У піснях немає рівних, українська в них душа!
Милозвучна і чутлива, гармонійна як цей світ,
А в мелодії чарівній ти на все даєш отвіт…
І на хвилі особливій в душу пісня проника,
Хто почути мав можливість, закохавсь на все життя!
Серед всіх пісень народних маєш перше місце ти:
200 тисяч залишили нам народні пісняри.
Без лукавства і без зради ти для нас є основна,
Собі зможем дати раду, коли мова об’єдна!
Мова зріла як пшениця, хлібом-сіллю зустріча
І гостинність українська щиро двері відчиня:
Хто до нас іде із миром, будем завжди раді ми,
Нам не треба вже кумирів, в нас герої є свої!
Моя мова героїчна, ти зазнала всіх гонінь,
Твої віддані всі діти будуть вчить дітей своїх!
Ти пройшла усі горнила, вижила на радість нам,
І імперія не вбила, як не намагалася…
Невмируща, нездоланна наших предків козаків,
Наша сила, наша слава від віків і до віків!
Моя мова Шевченко́ва й розуму Сковороди,
Схід і Захід однако́во мають нею дорожить!
Моя мова міцна криця і живильне джерело,
Із Карпат жива водиця і глибока як Дніпро!
Ти барвиста як веселка, ніжна як весня́ний день,
Інколи буваєш з перцем, коли кривда дістає…
Моя мова романтична, в ній навік любов жива,
Ніде в світі не звучит так, як «Тебе кохаю я»…
Прости мені, моя мово, що тебе мовчала я,
Ожила в мені ти знову, на цей раз без вороття.
Моя мова смерекова – ти логічна і струнка,
На полях, степах і в горах мова праці і добра.
Ти трембітою лунаєш, співом линеш Кобзаря,
В тузі, радості співаєш, пломенієш як зоря.
Моя мова калинова, тобі холод не страшний,
Життєдайне твоє слово від весни і до зими…
Над усе нам дорога ти, бо в тобі наш генний код,
Будем нею розмовляти, збережімо свій народ!
Підписанню Закону про мову присвячую.
Дякую, моя хороша, так, любов до своєї мови, землі, нації, предків - це святе, це наше єство, Я завинила перед моєю рідною мовою, деякий час розмовляла росіянською, але ми були як сліпі котинята... Хоч зараз дійшло... Навіть той факт, що українською мовою розмовляли мої предки, які сягають до запоріжських козаків, дає мені сил і наснаги не зраджувати нашій рідній мові. Вона в нас прекрасна, плекаймо її!
Моя мова світанкова, горизонт наш, дивний світ, Ти зерно наше й основа, наші крила і наш зліт. Ти дарунок нам від Бога, перше, що почула я - Це матусі колискова на зорі свого життя. Гарно!
Ваша правда. Мова - це душа людини.
На жаль так було, що в районих ценрах говор був росйський, в городах все було проросійське. Технікуми, училіща, іститути були проросійські і тому подібне. Думаю, що відродимо рідну мову.
Звісно! Наша рідна мова енергетично дуже сильна, її не можна знищити, бо нею розмовляли наші предки - древня Русь і козаки. Це в нашому генному коді. Є навіть таке наукове ствердження - якщо розмовляти мовою предків, то це дуже благотворно впливає на здоров"я і довголіття. Включаються якісь дивні механізми оберегу. Тож, будемо вірними нашій мові, це дійсно душа нашого народу, наших пращурів. Шануймося! Дякую за візит, рада знайомству. З повагою.