ЗАПЛАКАЛА НЕБО
Розстелила зима килими білі
розвінчала, у сніжні гірлянди сад.
Вітер розгулявся у заметілі...
Сипле, іскристі сніжинки -снігопад.
Заплакало ,небо холодним дощем
і день ,окутали імлисті тумани.
дихає ,в лице вітер ріже ножем
і блаженна мить застигла в нірвани.
Дикий холод проникає до тіла
і бентежить душу крижана сльоза.
ще вчора осінь по саду ходила
а нині її сліди замела зима.
Дочекатись ,коли прийде вже весна!
навкруги ,зацвітуть пахучі квіти.
біжить час, а за ним молоде життя ...
відцвіла, весна, а за ним моє літо.
Я так хочу, ще зігрітись у ньому...
вдихати , у п'янкі пахощі квіту.
зорею сяяти у небі голубому
нести ,свою любов божому світу.
М ЧАЙКІВЧАНКА
