Дай дурному волю, ручку і папір,
Так таке попре...що в'януть вуха.
А зааплодуй,підкинь кілька лір,
Від байки, за горло візьме задуха.
Чим баняк накипів, тим і засмердів,
На відстані ,чуєш млинці пригорілі,
В театрі , ляльководи плетуть із слів,
розсмішити народ, а не сіль- заметілі.
Чим душа багата, тим наповнена хата,
Добра господиня знає межу на все...
скільки, яєць несе -курка чубата-
Що сказати ,де грішне а де святе.
Хай дихає, слово несе серцю втіху,
Дарує ,світлу радість ,затишок, тепло.
Кожна душа співає від жарту і сміху...
Із закутків, жене печаль і сіє добро.
Ох, є і таке....є речі, які відкриєш, прочитаєш і сидиш в шоці від того, що напише людина....не скажу, що я пишу краще, але коли хочеться сказати : побійся Бога, так не можна, то це вже не добре(((
Дякую за вірш
Є У НА ТАКІ ОСОБИСТОСТІ за БОГІВ МЕСІЮ ЦАРІВ СЕБЕ ВВАЖАЮТЬ І ПРОКЛИНАЮТЬ РІД ЦЕ ВЖЕ НЕ ПОЕЗІЯ І ВІДХИЛЕННЯ ВІД ПОЕТИЧНОЇ ДОРОГИ. І У КП НІХТО НЕ ЗВЕРТАЄ НА ЦЕ УВАГИ .БИ ЗВЕРНУЛИСЬ, ЛЮДИНО, ЗУПИНИСЯ ЩО ПИШЕШ !АБО ПИШУТЬ ГУМОР, І ТАКЕ ГНУТЬ.... ЯКАСЬ МЕЖА Є .
