Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: геометрія: ПОЗИЧ ВОГНЮ… (проза) - ВІРШ

logo
геометрія: ПОЗИЧ  ВОГНЮ…            (проза) - ВІРШ
UA  |  FR  |  RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека
України
| Поети
Кл. Поезії
| Інші поет.
сайти, канали
| СЛОВНИКИ ПОЕТАМ| Сайти вчителям| ДО ВУС синоніми| Оголошення| Літературні премії| Спілкування| Контакти
Кл. Поезії

  x
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<


e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >
Зараз на сайті - 7
Пошук

Перевірка розміру



honeypot

ПОЗИЧ ВОГНЮ… (проза)

         Не знаю з якої причини у мене сьогодні відсутній інтернет. Тому я поринаю у спогади. Найчастіше це спогади дитинства. Важким воно у нас було: і холодним, і голодним, та ще й страшним, адже йшла війна, страшна, кривава,.. І  діставалося тоді всім: і дорослим, і малим. Особливо зимою, бо ж літом і сонечко гріє, і в садку, та на городі все ж таки росте, дозріває, щось їстівне, та й побігати, подивитися, а то й погратися можна, не те що зимою. Пригадалося, як однієї зими, було так холодно, що я й нині здригаюся, згадуючи ту холоднечу. І подвір’я, і хата вщерть засипані снігом. Днями, притулившись до вікна, ми намагаємось розтопити мороз  на шибках своїм диханням, щоб хоч щось побачити на вулиці, бо ж вийти не маємо можливості, бо ж одяганка в нас аби – яка, а взуванки зовсім нема. Та й вночі не легше. Ми на печі, тулимося одне до одного під старим рядном, вкриваємося з головою, щоб надихати тепла, а воно там і не затримується, кудись відлітає. Тремтимо, дрижаки ловимо, цокаєм зубами, іноді не витримуємо схоплюємося на ноги, бігаємо, та все ж ніяк не можемо зігрітися. Часом просимо маму розповісти казку. Мама розповідає і про курочку рябу, та її золоте яєчко, і про козу – дерезу, про ріпку, і про Івана царевича…Ми уявляємо героїв казок, та й тишком – нишком засинаємо… Але іноді буває так холодно, що й казка не допомагає, тоді мама збирає в хаті все, що є, чим можна накритися, накриває нас, і, наказавши нам спати,  сама кудись іде. Ми здогадуємось, що вона йде по солому, нам стає страшно, бо ми знаємо, що поліцаї та німчура вартують, і можуть не лише прогнати, а й побити, а то й убити. Іноді стомившись від чекання, засинаємо, а іноді і сну не маємо, та ще ж і їсти хочеться. Ми починаємо фантазувати, що прийде до нас ота коза – дереза, мама надоїть молочка, та може ще знайдеться якийсь сухарик і ми наїмося, або може хоч оту ріпку з казочки десь знайдемо, все таки хоч якась пожива. Іноді ми не засинали, аж допоки мама не повернеться з соломою, розпалить у печі, і запалахкотить полум”я, і піде по хаті тепло. А вранці мама дістане з погреба квашену капусту, трішки картоплі, зварить її у ‘’мундирах” і ми вже  будемо й не голодні.  А потім ще щось розкаже нам про  татка, Василько  найстарший,  йому уже 3 роки він все таки   пам”ятає  татка, я його хоч уявляю із тих розповідей, а Галинка, зовсім маланька,  вона тільки мовчки слухає, шморгає носиком, або й пхикає. Мамина розповідь відволікає нас і від холоду, і від голоду… Я ніби й нині бачу маму, брата, сестричку. І як ми, не дивлячись на те, що на дворі ще ніч, зіскакуємо з печі, і зачаровано дивимося на нього, адже він  такий гарний, та ще й від нього таке приємне тепло іде, що нам, аж подихи перехоплює.   А потім чуємо  чиєсь гупання, і стук у вікно. Ми спокійні, а мама аж стрепенулася від страху, подумала, що то поліцай, або ще гірше німчура, побачив певне дим із димаря, та й приплентався, а як побачить солому, що ж тоді буде? Ми, побачивши мамин переляк, миттю вискакуємо на піч…Та з вікна вже долинає голос тітки Мотрі: “Полю, відчини. Позич вогню, ніяк печі не можу розпалити”. Тітка простягає мамі якийсь черепок для вогню, а мама її запитує: “То ти, Мотре, була біля скирти?..” “Так, а ти теж, як і я злякалася, подумала, що то поліцай…” Тітка взяла вогник, та пішла. Отак  ще до півнів мама натопила хату. Нам стає легко і добре, і ми засинаємо… 
І бачимо в снах: і тепле літечко, і свій садок, і річечку, і татка, і відчуваємо, що війни вже нема, що можна спокійно ходити, бігати, гратися, і нічого, і нікого не боятися….

ID:  807884
Рубрика: Проза
дата надходження: 26.09.2018 09:47:05
© дата внесення змiн: 26.09.2018 09:47:05
автор: геометрія

Мені подобається 4 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



back Попередній твір     Наступний твір forward
author   Перейти на сторінку автора
edit   Редагувати trash   Видалити    print Роздрукувати


 

В Обране додали: Ганна Верес, Катерина Собова
Прочитаний усіма відвідувачами (388)
В тому числі авторами сайту (11) показати авторів
Середня оцінка поета: 5.00 Середня оцінка читача: 5.00
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..




КОМЕНТАРІ

Ганна Верес, 27.09.2018 - 08:56
Сумні Ваші спогади, та іншими вони й не могли бути. Але поміж рядочками розсипане тепло Вашої душі, Валю, яке пронесене через усе життя, не дивлячись ні на що. Дякую Вам за нього і за твір. 12 12 12 give_rose
 
геометрія відповів на коментар Ганна Верес, 28.09.2018 - 15:54
Дякую,Ганю! Спогади і душу й серце зігрівають, тому й пишу... 16 curtsey 43 42 flo31 flo08 flo11
 
яся, 26.09.2018 - 13:11
Тож поділимося вогником душі. І стане тепло, бо
нині бракує тепла. flo32 flo32
 
геометрія відповів на коментар яся, 26.09.2018 - 21:06
Дякую,Ясю! Я й намагаюся ділитися з ще старшими за мене бабуньками,відвідую їх дома,слухаю їхні сповіді,пригощаю своїми випічками... 16 girl_sigh osen1 flo31 flo06
 
Ніна Незламна, 26.09.2018 - 10:29
12 12 16 17 16 Гарно, Валічко! Яке б минуле й не було
та спогад гріє серце й душу...
Та наче холодом війнуло...
Та все в житті стерпіти мушу
Й заб*юсь в куточок,в віконечко погляну
Й згадаю рідненьку, ніжну свою, маму... 16
Ой, Валю, щось Ви мене розчулили cry
А я тут, так давно на чужині
І не забути дім і ті щасливі дні....
Успіхів Вам! friends flo26 flo36
21 22 22
 
геометрія відповів на коментар Ніна Незламна, 26.09.2018 - 21:03
Дякую,Ніночко! Ви м 16 girl_sigh osen1 flo36 flo08 flo12 ене аж заворожили своїм чудовим коментарем!..
 
Катерина Собова, 26.09.2018 - 10:22
12 12 12 Валечко, і хіба не заслужили пільг отакі діти війни? Влада каже:"Не положено!" Але правда, звідки ж їм знати, що ці діти замерзали, вмирали від голоду і хвороб! Дуже сильний твір!
 
геометрія відповів на коментар Катерина Собова, 26.09.2018 - 21:01
Дякую,Катюшо! Та якісь копійки до пенсії додають, здається аж 49 гривень. А те,що ми пережили не побажаю ніколи і нікому... 16 girl_sigh osen1 flo31 flo08 flo12
 

ДО ВУС синоніми
Синонім до слова:  аврора
Маргіз: - Мигавиця, кольорова мигавиця
Синонім до слова:  аврора
Юхниця Євген: - смолоскиподення
Синонім до слова:  аврора
Ніжинський: - пробудниця-зоряниця
Синонім до слова:  метал
Enol: - ну що - нічого?
Знайти несловникові синоніми до слова:  метал
Enol: - той, що музичний жанр
Знайти несловникові синоніми до слова:  аврора
Enol: - та, що іонізоване сяйво
Синонім до слова:  Бабине літо
Маргіз: - Осіннє танго
Синонім до слова:  Вірний
Маргіз: - Вірний - однолюб
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Маргіз: - осяйна
Знайти несловникові синоніми до слова:  Вичитка
Юхниця Євген: -
Знайти несловникові синоніми до слова:  Мобілізація
Юхниця Євген: -
Знайти несловникові синоніми до слова:  Рахманий
Mattias Genri: -
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Mattias Genri: - sliczna...
Синонім до слова:  видих
Наталя Хаммоуда: - Відди́х, зди́х.
Синонім до слова:  Вірний
Eyfiya: - Непохитний
Синонім до слова:  Вірний
levile: - Незрадливий Вірний
Знайти несловникові синоніми до слова:  Верлібр
Андрій Ключ: - Танцпро – танцююча проза
Синонім до слова:  Церата
Олекса Терен: - Обрус.
Знайти несловникові синоніми до слова:  видих
Enol: -
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Микола Холодов: - Кльова, Класна, Красна.
Синонім до слова:  Церата
Neteka: - Вощонка
Синонім до слова:  Церата
dashavsky: - Клейонка.
Знайти несловникові синоніми до слова:  Церата
Юхниця Євген: -
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Neteka: - Писана
x
Нові твори
Обрати твори за період: