Затих вже дощ. Струсили хмари
Останні крапельки дощу,
І побрели, немов отари,
Води напившись досхочу.
Злегка війнула прохолода,
Неначе літо... Чи зима.?
Чи з курсу збилася природа?
Якісь творяться тут дива...
Це знову сон, як грім із неба,
Як серед літа білий сніг.
Воно так йшло, чи було треба,
Та сон оцей у руку ліг.
Почула кроки невиразні,
Легенький стукіт у вікно.
Думки підкралися тривожні...
Не сплю я, ніби, вже давно.
Дивлюсь: пташина, добрі очі,
З собою кличе у політ.
Надворі темінь, серед ночі...
Який же дать отут одвіт?
І страх пройняв аж до кісток.
Я так боюся висоти.
Та твій маршрут аж до зірок...
Та це ж не птах.. Невже це ти?..
Утік десь сон, а я лежала
І міркувала: що за сон?
Якась пташина все кружляла...
Та задзвонив тут телефон...
Чи з курсу збилася природа?
Якісь творяться тут дива...
- істина, зараз таке твориться у цілому світі, бо Земля змінює свій курс, тому такі непередбачувані ексцеси
- гарна лірика кохання
Спиться то й сниться...Дякую, Валюша. Як твій задум,знайдеш вихід? 
