НЕ ЗАПІЗНИСЬ У ЖИТТІ
Від втрат рідних, в тілі завмирають клітини...
у вистражденій душі виростає важкий камінь.
скільки ,болю проходить через серце людини?
закриваєм очі , і скорботна печаль співає Амінь!
Родиться дитя, радість щастя входить у наш дім
вмираєм, тіло згорає у прах згасає як воскова свіча,
душа у вічність злітає ..запанує порожнеча в усім
не запізнись у житті, щоб почути прощальні слова .
Засмучені погаслі очі шукають світло у вікні
тебе чекають ,щоб віддійти у вічність із миром,
вимірюють кожен крок свого життя на землі
віддають, свою любов до дна тому кого любили.
Ми ,не шануємо, не цінуємо ,те що маєм в житті -
втрачаєм, найдорожчих... страждаєм до божевілля,
і в пам'яті ,повертаєм минуле віддати борги свої...
відгороджуємось, стіною від світу ідемо у підпілля.
Себе ,заганяємо в темний кут від людських очей
на самоті оплакуєм свою біду смуток горе і жалі
являється ангел зітре сльозу у безсонних ночей
на мить,веде на розмову у снах до рідної душі.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
Дуже важливі життєві цінності описані у вірші! Прекрасна поезія!
