Злипаються очі, так хочеться спати,
Та не дозволяє тривоги причина –
То струни зачепить, то винесе грати,
Обличчя душі, а чи може личина.
Десь із підсвідомості різко і швидко
Із купи мозаїк складеться картина,
Повірити в себе вдається так рідко.
Обличчя ж в душі, а чи може личина?
Щоб дві сторони у усьому побачить,
Скрегочу, заводжусь, хоча не машина...
Що буде, що сталось і що все це значить –
Обличчя в душі, а чи може личина.
По різному в кожного пензлик малює,
Комусь ліс та поле, мені – горобина.
Без зла і добро небагато вартує –
Обличчя в душі, аж ніяк не личина.
