Зимовий ранок
Вночі на землю випав сніг,
встеливши ковдрою тонкою
зимовим чудом щирий сміх,
із неба радістю пухкою.
Як ми прокинемось від снів
і лиш поглянемо в вікно,
- серця щасливий ніжать спів,
яким не тішились давно.
Засяє казка на очах
зимовим ранком чарівним,
який нам снився по ночах
моментом щастя рятівним,
коли всю радість восени
змивали холодом дощі,
зеленим листям з бузини,
яка єднала дві душі.
Морозна тиша вкрила світ,
ласкавим інеєм дерев,
що заблищить, як самоцвіт,
при світлі сонячних джерел.
З горнятком кави на поріг
підемо мліти від краси,
яку нам ранок приберіг
зимовим сяянням роси.
Віктор Цвіт 03.12.17
