Симпатія
Спалахне в мені вогнем
загадкове почуття,
що несе чудовим днем
у думки нове життя.
Від тепла його пісень
квітне серце і душа,
коли музою натхнень
є дівчина не чужа.
До вподоби її очі,
що блищать весняним сонцем
і засліплюють всі ночі
милим, сяючим віконцем.
До вподоби її думи,
що зігріють в прохолоду,
в них немає сліз і суму,
лиш життєва насолода.
Оживе тривалим сном,
неймовірне майбуття,
а буденне за вікном
дочекалось забуття.
Від світань і до смеркань,
моїм світом є вона,
королева всіх бажань,
від яких прийшла весна.
Віктор Цвіт 13.12.17