Хто ти, та, що йдеш назустріч?
Хто ти, та, що дивишся в очі?
Може, ти - мрія, а може, ти - простір?
Може, миттєвість, а може, дні і ночі …
Хто ти, та, що смієшся з мене?
Хіба я щось маю проти.
Мені не шкода цього образу для тебе,
Напишу не одні ще ноти …
Хто ти, та, що сердишся на мене?
Сумую, щось зів’яло на твоєму підвіконні …
Швиденько витираю все, що написав навпроти
Не я. Злий вітер - пішохід сторонній.
Хто ти, та, що мене цілуєш?
Я ж тебе зовсім не знаю,
Я не писав тобі ноти, чуєш!
І віршів для тебе я не маю …
Хто ти, та, за ким я так сумую?
Моє небо, моє яскраве і не буденне!
Кому я свою пісню подарую.
І стане більше тебе у мене!
Про "смієшся" - сміюсь, але найбільше сміюсь з неї)
О так,.. хоч каплю глузду важко витиснути із безглуздя.
Вірш до душі.
Як там кажеться?!
Банзай?
Ну то хай!
