Я за тобою вслід іду,
Чи на любов, чи на біду?
Себе на думці я ловлю -
Чого? Чим притягаєш
Ти мене?
Що у тобі таке ось Є,
Що, незважаючи ,
На відстань й час,
Завжди Її, оту,
Що живить,
Ти маєш про запас.
З твоїх запасів
Користаю я.
Дозволь з них брать
Мені щодня.
Чи не змаліє суть твоя?
Ну скільки можна віддавати
Ось так задармо, задурно?
Я ж не простий собі козак.
Я козак характерник.
Характер маю ще такий!
Невловимий й запальний,
Конкурентів всіх здолаю,
Бо козацьку вдачу маю,
І ціну собі я знаю,
І любов свою ціную,
Її ніколи не марную.
Ще пригодиться й знадобиться.
Ціни ж щодень, то ростуть.
Ооо! Грошики до мене вже пливуть...
А ти собі думала,
Що все на дурняк?
Кажу ж тобі,
Я не той уже козак,
І час не той,
І світ не той,
І, взагалі,
Рятуйся, хто може,
Спасайся як Ной!
Настає спасіння час,
Він прийшов вже і до нас.
І час не той,
