Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: геометрія: НАМ НЕ ЗМІНИТИ ВІЧНОСТІ ЗАКОНИ… - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Макієвська Наталія Є., 14.03.2017 - 13:21
Співчуваю Вашому материнському горю Великий біль втрати пече в серці й не закінчується...Закінчиться тільки тоді, коли зустрінетесь там в Дякую за щемний вірш Душа сина виконала своє призначення на Землі й пішла "додому", а Ваша ще виконує, перебуваючи в "гостях"
геометрія відповів на коментар Макієвська Наталія Є., 14.03.2017 - 22:41
Дякую, Наталочко! Ми в цьому світі тільки гості, туди ж відійдем назавжди,.. а от чи зустрінемось хтозна ...
Серафима Пант, 14.03.2017 - 11:10
І лише мить тривалості життя! " Призрачно все в этом мире бушующем..." геометрія відповів на коментар Георгій Федорович, 14.03.2017 - 22:37
Дякую, Георгію! Мій сум завжди зі мною...
ОднаДумка, 14.03.2017 - 00:56
Туга матері за дитиною, як і її любов - вічні! Сил Вам! А сину - світла пам'ять! Вірю, що від таких віршів його душі там стає світліше!
Дякую! Я вже давно в цьому переконалася, уже 22 роки я живу з сумом і журбою...Заходьте, читайте, пишіть, коментуйте; я теж уже заглянула на вашу сторінку і лишилась задоволена...
геометрія відповів на коментар Леся Утриско, 14.03.2017 - 21:19
Дякую, Лесю! Отак і живу з постійним болем...
Надія Башинська, 13.03.2017 - 22:17
ТАК МОЖЕ ГОВОРИТИ ЛИШЕ МАМИНЕ СЕРДЕЧКО... ТРИМАЙТЕСЯ, ВАЛЮШО!!! ВИ ВЕЛИКА РОЗУМНИЦЯ!!!
геометрія відповів на коментар Надія Башинська, 13.03.2017 - 22:49
Дякую, Надійко! Болить сердечко вже багато років, і змінити нічого неможливо, на жаль... :17
Наталі Калиновська, 13.03.2017 - 20:30
В уяві бачу міст до тебе, сину,І човник мій до тебе підплива геометрія відповів на коментар Наталі Калиновська, 13.03.2017 - 22:43
Дякую, Наталю! Вибачте,що навіяла вам суму, просто сьогодні річниця загибелі мого синочка...
геометрія відповів на коментар Крилата (Любов Пікас), 13.03.2017 - 22:40
Дякую,Любо!На жаль життя бува жорстке й несправедливе,і ми втрачаємо таке нам дороге, що й жить бува не має сили,..і ми уже існуєм, не живем...
|
|
|