Яке терпіння, всім треба мати,
Щоби завчасно дітей навчати,
Сидить у носі ковиряється,
Вже й до вікна ледь посміхається.
А вчитель зблід та розривається,
Із шкіри лізе, викладається.
Але всякчас, все собі тримає,
Хоча образі, волі не дає,
Чому дитя урок не сприймає,
Що нині вчитель тему подає.
Мабуть подумати треба про все,
Але кому, на жаль, потрібно це?
А у верхах, лиш гроші рахують,
По селах школи, знов закривають.
Не хочуть знати, певно й не знають,
Як дітей в школах, всюди навчають,
Чи вчитель мав, якісь перепони?
Зазвичай треба і допомоги,
Бо ж спеціальність важкувата ця,
Але цій мові немає кінця.
Тяжкі часи, діточки примхливі,
До того дуже, ще вередливі,
Шкода, розбещені підростають,
Про майбуття мислення не мають.
Не тільки діти, в кожного вдома,
Часто ведеться така розмова,
То як, батьки, що думаєте ви?
У сім`ї часто ж, всі без роботи.
Не відіб’їть вчителю бажання,
Для дітей ваших же це навчання,
Краще учителю допоможіть,
Роботу з нащадками проведіть.
Гадаю краще, щодень впевнена,
Витратить час, вчитель недаремно,
Силу, знання, буде викладати,
Всім стане легше діток навчати.
2016р.
ID:
650680
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 11.03.2016 06:27:01
© дата внесення змiн: 21.04.2024 04:34:09
автор: Ніна Незламна
Вкажіть причину вашої скарги
|
