Плач Ярославни
(другий варіант)
У другому варіанті моя Ярославна плаче і молиться вже в наші часи біля пам’ятника Перемоги в Києві (статуї «Батьківщина-Мати», що є символом нашої Батьківщини, символом Києва), і це має глибокий зміст, бо народ вірить в те, що правда на нашім боці, перемога буде за нами. Моя Ярославна звертається і до «Батьківщини-Матері», і до Дніпра, і до вітру, і до сонця. У цьому варіанті давні вірування, казкові фрагменти перемішуються з реальністю.
Вранці в Києві ридає Ярославна,
Промовляючи до Матері-Вітчизни:
«Мамо, наша! Ти до білих хмар сягаєш,
Ти довкіл далеко рідну землю бачиш.
Відшукай ти мого Ладу у окопах.
Полечу я швидко пташкою до нього.
Наберу з ріки Дінця води живої,
Якщо мертвий, оживлю́ свого́ мило́го,
Якщо ранений, зцілю́ його слабо́го.»
Вранці плаче на забралі Ярославна,
Причитає біля Матері-Вітчизни:
«Вітре буйний, ти по полю сильно вієш,
Хмари гониш під високим небом синім,
Кораблі гойдаєш на Азові сивім,
Чом розвіяв мою радість по рівнині?
Принеси жахливі смерчі із-за моря
І піщані жовті бурі із пустині,
Та завій піском гранатомети, «Гради»,
І снаряди, міни віднеси подалі,
Щоб не вибухали біля мого Лади.»
Ярославна вранці плаче на забралі,
І голосить біля Матері-Вітчизни:
«О, Дніпро, Дніпро-Славутиче могутній,
Ти пробийся через каміннії гори,
Затопи степи й долини сіверські́ї,
Хай застрягнуть вражі танки у багнюці,
А окопи перетворяться в баюри.
Принеси господарю великий, дужий,
Мого милого на хвилях до забрала,
Щоб я рано гі́рких сліз не проливала.»
Ярославна рано-вранці стогне-плаче,
На забралі біля Матері-Вітчизни:
«Сонце світле, о трисвітле, красне!
Посилаєш ти проміння прегаряче,
Засліпи приціли снайперів підступних,
Засліпи приціли мінометів, пушок,
Щоб вони ні в кого не змогли влучати.
Відведи жар-промені від мого Лади,
Щоб не було у безводнім полі спраги,
Щоб здоровим повернувся до забрала,
Де я плачу і на нього тут чекаю.»
Довідка. У вірші під назвою «Мати-Вітчизна» мається на увазі статуя жінки, монумент Перемоги в Києві, який називають «Батьківщина-Мати». Висота монументу 102 метри.
Слово «Забрало» тут у вірші означає підвищення, мур, вал, укріплення, походить від старослав’янського – забороло.
Володимире,привіт!Прочитала сучасний варіант Плачу Ярославни!Перша строфа-- Друга строфа "на забралі"--- згодна із zangОМ / якщо вже це сучасний варіант ,то навіщо брати старослов'янське слово?/;"із пустелі";"І снаряди, міни віднеси подалі"----/ можливо,--" І ЗНЕШКОДЬ ХУТЧІШ СНАРЯДИ Й МІНИ.../Хоча,ДРУЖЕ, дивись сам!На правах автора,можна залишити і так ,як є.А,взагалі,СПОДОБАЛОСЬ!! З дружнім візитом!
Володимир Бабієнко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую. Поети повинні безпощадно критикувати і висловлювати свою точку зору, на це і розрахована велика ідея сайту. Поет, пишучи вірш, може бути засліплений ідеєю вірша, і недобачати багато дечого.Збоку, як говорять на тверезу голову, часто видніше. Іноді можуть бути вдалі і суттєві пропозиції.
"подалі" не годиться: треба просто "геть"; наголосів не треба; "Дніпре сивий"; "Славутичу" або "Словутицю"; про танки та окопи надто конкретно, треба загальніше ( так, ніби ще телебачення нема ); "до забрала" не годиться: чому "до забрала"?
Володимир Бабієнко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Коли пишеш такі вірші, то відчуваєш, як потрібні зауваження, поради, коментарі, і побільше професійних, тільки так може народитися істина. і , заодно, справжній вірш. Пишіть побільше. Дякую. (до забрала, тут у вірші, до валу, до підвищення. Хотів би запитати, як це загальніше?)
