В правую руку молота, в ліву зубило.
Я витесаю сам себе з мармуру.
І якби життя не побило,
Вам не побачити мого трауру!
Візьму здоровую брилу,
Ледь дотягнувши її до майстерні.
Зроблю тіло на зразок Ахіллу,
Щоб побороти злидні і тернії.
Наповню її всіми якостями,
Котрі зроблять з мене мужчину.
Ненавмисно заляпаю пакостями,
Але на то не знайду я причини.
Відіб'ю черні від статуї́ по максимуму,
Щоб наблизитись до античного еталону.
Стоятиму під покрівлею храму,
І зачитаю молитву біля престолу.
До Зевса, Кроноса і навіть Аїда
Або одним махом до усього Олімпу,
Щоб пояснили за що мені нагорода -
Бути експонатом для натовпу.
Та навіть якщо запитання,
Зрозуміють як риторичне,
Скажу вам усім як в останнє:
Ніщо в цьому світі не вічне.
07.10.2015
vk.com/sb_poetry
