Інколи, коли не знаєш з чого почати історію, то краще її не починати взагалі. Але так як почати з чогось прийдеться, то почну з самого початку, а саме з засраної, прокуреної кімнати де сидів я і мій сусід до не давна з козлиною бородою. Скільки його пам’ятаю він завжди мав бороду, але в один прекрасний момент він вирішив її підрівняти. Беручи пів увагу те, що він не міг знайти насадку на машинку, борода магічним образом зникла. Зробився такий собі професор Дамблдор в молоді роки. Сам по собі він був азартний чувак, який у всьому програвав. Ну не вмієш ти вигравати. Якого дідька туди пхатись? Ну але як же ж так!? Власне Его, та ще й з великої букви.
Заклад полягав у тому, що… в принципі фіг його знає, що він там хотів комусь довести. Факт в тому, що його доля завела його у скрутну ситуацію. Він виявився на роздоріжжі – де одна дорога вела у велике місто а друга у якесь село, де вважається нормальним їздити на роботу на свинях. Так от наш «дикий каштан» - так почали його називати після фантастичної пригоди у країну євреїв, де його приймали б за свого. Він міг би жити там роками і ніхто навіть не здогадався б, що він не єврей, хоча його жадібність зробила б з нього короля євреїв, а лінь нормального єврея. Так що в принципі нічого і не змінилося б.
Дикий каштан програв заклад і мусив пофарбувати свою бороду зі своїм непокірним локоном, який він називає своїм волоссям у рудий колір. Фундаментом цього інциденту мала бути тимчасова фарба, але як вийшло потім, довготривалого використання. Такий собі побічний ефект дешевої шпакльовки для малолєток, які експериментують зі своїм багатим внутрішнім світом та невдалою зовнішністю. Зазвичай на довге волосся використовується один пакетик рудої хєрні. Але наш каштанчик з єврейською натурою вирішив, що одного пакетика буде замало і купив два. Один на не покірний локон, який було ледь видно на його голові. Мабуть це було через те що він був майже лисий, принаймні мені так здавалось. Адже сонце відбиваючись від його голови світило мені в очі, коли я намагався виспатись. І за інерцією його рухів сонце блимало з такою частотою, ніби намагаючись дати сигнал „SOS”, на що я не звертав уваги і дратувався мовчки.
Думаючи логічно, принаймні думаючи, що воно взагалі логічно – один пакетик пішов на голову а другий на бороду. Так на світ з’явився вікінг, воїн мужнього народу та загарбник далеких земель на прізвисько «Дикий каштан». Ця фарба не змивалась досить довго, хоч якби він не намагався митися. Під руку йшло абсолютно все – шампунь, гель для душу, мило, гель для миття посуду, навіть порошок з дурною свинею на коробці, очевидно, щоб підкреслити тезу його вчинку і сказати: Який же ти дибіл! І може навіть не через те, що пофарбувався в рудий колір, а більш через те що змивав це все порошком, який зазвичай навіть євреї не купують, через те що воно таке дешеве, що аж шкода купувати.
Ця цікава і поучітєльна іторія тривала майже місяць. Чого вона вчить не знає навіть сам виробник цих пакетиків. Одного вчить точно – не мийте голову порошком. А моя історія триває три дні і 4 ночі.
ID:
605229
Рубрика: Проза
дата надходження: 08.09.2015 18:04:09
© дата внесення змiн: 02.08.2016 15:42:01
автор: Зайдисвіт
Вкажіть причину вашої скарги
|
Цікава і поучітєльна історія! 
