Переберу думки до дна,
Не заспокоїться вина,
Піду на вихід : з мене досить,
А за дверима - пізня осінь,
В календарі - давно зима.
Ні , далі себе не піти,
Недорозводили мости
Дві стрілки на цегельній вежі,
Не дотягнутись до безмежжя,
Не дорости ,не підрости.
Та є ще зірка золота,
Яка оновлює й літа,
На небосхилі січня зійде,
Він народився…Вір - все вийде,
Свята самотня самота.
Ясла,воли, солома, сніг,
Слід від зорі в шпарину ліг,
Співає пісню Малюкові,
Таємна місячна підкова.
Під шепіт дивних алегорій,
Ще не написаних історій,
Іскриться Лебедя дорога,
Ввібравши в себе частку Бога,
Й вина,розсипана на іней,
Замолена у спокій синій.