МИ-ЦІЛЕ ОДНЕ! (Заклик)
Вікна завішені, образ і свічка горить,
Тихо молюся за мир на одинці із Богом,
Котяться сльози:" Прости мені слабості мить,
Зараз іти му, збирати бійцям допомогу.
Як вони там, коли "Гради" по головах б'ють?
Як їх одних у годину лиху залишити?
Встань із дивана, і просто зроби що-небудь,
Сам ти не віриш, що можеш багато зробити.
Встань! Не сиди, не очікуй від інших чудес,
З себе почни, і віддАне встократ повернеться,
Бо не спроста нам це лихо. Це воля Небес,
Щоб розбудити любов і єдинство у серці.
Вдома, в лікарні, на фронті-ми ціле одне,
Всі до мети ми повинні іти без зупину,
Всі ,хто воює- тебе захищають й мене,
Тільки разом ми врятуєм для нас Україну.
Незрозуміло. Ну вб*ють ще кілька солдатів ВСН, а більш мирних мешканців. І своїх багацько втратять. А далі що? Краще б ішли додому, лад наводити в залишках України. Хоча, народ підневольний, як і всеукраїнські керманичи.
Наталя Хаммоуда відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за вашу думку.Народ можливо й підневольний, та вже просто надоїло втій неволі, ось і воюють... А що далі, побачимо. Мирних людей шкода. дітей, старих. Вони вже багато настраждалися.
Наталі! Зачарований - без пафосу!Дуже патріотично і проникливо у Васце виходить.До глибини душі.На днях щось подібне планую теж викинути, слідкуйте і коментуйте.Пломінь
Наталя Хаммоуда відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую вам, пане Миколо! Погляньте мій твір "Скриня", щось із того, хто губиться у хлібах))))